Критична сировина: ключ до національної безпеки США

Сьогодні США стикаються з нагальною проблемою: залежністю від імпорту критичних матеріалів, що з кожним днем лише зростає. Пандемія COVID-19 вилилась у глобальну нестачу напівпровідників, завдавши удару по ключових галузях. Санкції проти країн як-от Росія та Китай лише загострили усвідомлення небезпеки цієї залежності.

Стійкість глобальних ланцюгів постачання, особливо для стратегічно важливих матеріалів, виходить для США на перший план. Китай домінує у переробці ключових металів, таких як літій та кобальт, необхідних для виробництва акумуляторів великої місткості.  Глобальний попит на літій та графіт до 2040 р. зросте на 4000 і 2500% відповідно. Китай у 2020 р. контролював 55% світових потужностей з видобутку рідкісноземельних елементів та 85% їх перероблення. США зіткнулися з викликом: відновлення виробничої бази та диверсифікація джерел постачання критичних матеріалів стають пріоритетом.

 Пандемія COVID-19 виявила давні вразливі місця в американських ланцюжках постачання промисловості. Перехід на роботу та навчання з дому створили глобальну нестачу напівпровідникових мікросхем, що сильно нашкодило автомобільній, промисловій та телекомунікаційній галузям. Екстремальні погодні явища, які посилюються кліматичними змінами, ще більше загострили дефіцит. Як республіканська, так і демократична адміністрації висловлювали занепокоєння залежністю американської оборонної промисловості від обмеженої кількості внутрішніх постачальників. Необхідні їй інновації часто вимагають екосистем, навичок та виробничих потужностей, яких немає у США. 

Ще один вид ризиків для ланцюжків постачання критично важливих матеріалів пов'язаний з несумлінною практикою зовнішньої торгівлі, яка спотворює світові ціни та впливає на конкурентоспроможність. До них відносяться, крім іншого, експортні обмеження, що стимулюють внутрішнє виробництво та перероблення, крадіжка інтелектуальної власності, особливо пов'язана з технологією обробки матеріалів, та експортні субсидії.

США порушили 23 справи проти Китаю з моменту його вступу до СОТ. З них 11 випадків вирішено на користь США, 9 врегульовано, а інші “зависли”. Зокрема, з низки товарів Пекін скасував преференції національної промисловості. Станом на квітень 2021 р. у США діяло більше антидемпінгових та компенсаційних мит щодо КНР, ніж будь-якої іншої країни, – 215 з 576. Майже 60% мит стосувалися хімікатів, сталевої продукції, металів та інших корисних копалин. 

Адміністрація Байдена робить акцент на зміцненні національної виробничої бази та пошуку надійних, диверсифікованих джерел постачання. Очікується, що глобальний попит на такі матеріали як літій та графіт різко зростатиме, що спонукає до пошуку нових стратегій забезпечення.

Вразливість США пов'язана з економічними та геополітичними ризиками, що включають залежність від одного джерела постачання та концентрацію виробництва в країнах з політичною нестабільністю. Співпраця з Канадою, Австралією, Японією та ЄС в області постачання критичних матеріалів виокремлюється як ключова стратегія для зниження ризиків.

У відповідь на ці виклики, США започаткували 100-денну перевірку ланцюгів постачання ключових продуктів та зобов'язалися використовувати Закон про оборонне виробництво для підтримки вітчизняного видобутку критично важливих матеріалів. Стратегія включає фінансування досліджень, розробок, та нових гірничодобувних проєктів.

Сьогодні більшість дискусій про стійкість ланцюжків постачань в умовах різких геополітичних та економічних потрясінь у країнах із розвиненою економікою обертається навколо ідеї повернення до вітчизняного виробництва. Але є й інші можливості. McKinsey провела опитування керівників провідних світових компаній в основних глобальних вартісних ланцюжках. Для підвищення стійкості постачання 53% респондентів планують диверсифікувати свою мережу постачальників, 47% – збільшити запаси критично важливих товарів, 40% – наблизити свої бази постачання до місць виробництва, 38% – провести регіоналізацію мережі постачальників. По суті, порушується питання про можливості мобілізації економіки та заміну політики вилучення короткострокового прибутку на стратегію довгострокової національної оборони.