Як Путін Малюка до ІДІЛ прив’язував

За п’ять годин до настання професійного свята співробітників міністерства закордонних справ Російської Федерації - дня дурня - ввечері 31 березня 2024 року на сайті російського дипломатичного відомства з’явилася публікація про кремлівські вимоги до України “в рамках Міжнародної конвенції про боротьбу з бомбовим тероризмом (МКББТ) та Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму (МКБФТ).

У публікації йдеться про вимогу негайного арешту та видачі “всіх причетних” до терористичного акту у Crocus City Hall, який відбувся 22 березня 2024 року.

Починаючи з 2013 року, Кремль активно просуває в глобальний інформаційний простір міф про зв’язок України та ІДІЛ. Метою цієї системної діяльності завжди була і залишається дискредитація та руйнація іміджу України у світовій спільноті, щоб відірвати Україну від міжнародної допомоги, та виправдати геноцид проти українського народу.

У попередніх сезонах цього серіалу про, буцімто, дружбу між Україною та ІДІЛ, йшлося про наступне:

1. На території України знаходяться, підтримуються та фінансуються «табори», де майбутні бійці ІДІЛ проходять підготовку, військовий вишкіл та отримують «промивання мізків», для того щоб в подальшому за підтримки керівників цих «таборів» потрапити на територію Сирії, Іраку, щоб брати участь у джихаді;

2. До лав ЗСУ та добровольчих підрозділів долучаються бойовики-терористи, які мають тісний зв’язок з ісламськими радикалами;

3. Україна здійснює постачання або контрабанду зброї та амуніції терористичним угрупованням, що є частинами ІДІЛ в різних країнах.

Паралельно до роботи зі своєю аудиторією, російські спецслужби та пропагандисти продовжують впливати на європейців. Як стверджував кілька років глава російського МЗС Сергій Лавров - Європа повинна об'єднати зусилля з Росією проти боротьби з джихадистами, інакше теракти на території європейських країн не припиняться.

Одна з найбільш масштабних інформаційних спецоперацій Кремля була організована у серпні 2017 року, з метою закріплення в іноземній пресі фейку про табори джихадистів в Україні. Це була не одноразова акція, а певний комплекс заходів російської влади, який почався з оголошення окупаційною владою Криму формування та розгортання програми з протидії екстремізму 24 грудня 2015 року.

Глава Федерального агентства у справах національностей Росії (ФАДН) Ігор Баринов (полковник ФСБ у відставці, який підозрюється у тісних зв'язках з російськими спецслужбами) тоді зауважив, що на території Херсонської області, нібито, перебувають радикальні угруповання, що загрожують Криму. Тоді його підтримав і представник окупаційної адміністрації, так званий, віце-прем’єр Криму – Руслан Бельбек. 30 липня 2016 року він наголосив: «Нам відомо про тренувальні табори у Херсонській області України, де готують прибічників ІДІЛ».

1 листопада 2015 року пропагандистський телеканал «Звезда» (повністю належить Міністерству оборони РФ) розповсюдив повідомлення Єгора Кваснюка - члена експертної групи Російського інституту стратегічних досліджень (РІСІ) з питань України, в якому він знову повторив наратив про участь бойовиків з ІДІЛ у війні на Донбасі на боці ЗСУ.

Пізніше фейкові повідомлення про ці нісенітниці з «таборами джихадистів» неодноразово спростував український сайт StopFake.

1 квітня 2016 року стало відомо про інтерв’ю французької сенаторки Наталі Гуле радіостанції «France Inter», де вона повідомила, що на території України функціонує табір по підготовці джихадистів. Пізніше, в коментарі українському виданню «Тиждень», вона вказала, що табір функціонує у Дніпропетровській області, а цю інформацію їй надав особисто глава СБУ – Василь Грицак.

Після інциденту в СБУ повідомили, що зустріч сенатора з главою української спецслужби справді відбулася, однак розмова не стосувалася питання ІДІЛ. При цьому в СБУ повідомили, що в Україні немає подібних таборів, однак у 2015 році представникам відомства вдалося виявити у Дніпропетровську пункт укриття терористів (серед п’яти бойовиків перебували двоє росіян, узбек, казах та таджик). Також там вказали, що віднайшли та призупинили чотири транзитних центри бойовиків.

Заява французької сенаторки прозвучала одразу після терактів у Брюсселі (22 березня 2016 року). Відповідний меседж був зорієнтований саме на франкомовну аудиторію (частково на бельгійську). В подальшому стало відомо, що, починаючи з кінця 2015 року, сенаторка постійно говорила про фіктивні табори для ІДІЛ на території України .

Пізніше Гуле опублікувала звернення до глави СБУ, де вказала, що її заяву спотворили, звинувативши при цьому журналістку видання «Тиждень» Аллу Лазареву, яка пізніше показала переписку з сенаторкою, засвідчивши, що сенаторка повідомляла фейкову інформацію офіційно.

Фото: Переписка журналісти «Тижня» Алли Лазаревої та французької сенаторки Наталі Гуле, в якій остання говорила, що сам Василь Грицак говорив про джихадистів, що було спростоване СБУ / tyzhden.ua

У квітні 2017 року на російському сайті «Islam-today» з’явилася інформація про функціонування тренувальних таборів ІДІЛ на території Вінницької, Київської, Одеської, Харківської та Херсонської областей. Ці дані, як повідомило видання, їм, буцімто, надало безпосередньо «джерело в СБУ». А, вже 22-го та 29-го серпня 2017 року на британському телеканалі «Sky News» з’явився сюжет, а потім і публікація московського кореспондента цього медіа - Джона Спаркса (John Sparks). У своїх репортажах Спаркс впевнено розповідав, що ті самі, кількаразово спростовані, «тренувальні центри» для бойовиків в Україні існують, називаючи цифру, яку повторюють усі під копірку - 500 джихадистів.

Фото: Заголовок статті Джона Спаркса / news.sky.com

Основним коментатором для матеріалів Джона Спаркса в Україні була російська журналістка Катерина Сергацкова, яка отримала українське громадянство однією з перших. У приватних переписках Сергацкова стверджувала, що її слова могли бути перекручені, або невірно інтерпретовані журналістом з Москви, однак ніяких дій для виправлення непорозуміння вона вчиняти не стала.

29 листопада 2015 року на сайті «Звезда», підконтрольному Міноборони РФ, було опубліковано матеріал з посиланням на проросійське пропагандистське видання «ПолитНавигатор», де повідомлялося, що незаконно добута терористичними угрупуваннями на Близькому Сході нафта, надходить до Одеського порту. після того як Туреччина скуповує нафту у терористів, а потім продає її в Україні.

Після анексії Криму, російські спецслужби намагалися нав’язати населенню півострова своє сприйняття організації «Хізб ут-Тахрір» як радикальної, терористичної структури, що має відношення до ІДІЛ та виправдати репресії проти кримськотатарського народу. В другій половині 2015 року російські спецслужби запускають через ЗМІ інформацію – так звану заяву представників «Хізб ут-Тахрір» щодо їх готовності спільно діяти разом з ІДІЛ. 20 жовтня 2015 року у Москві російські силові відомства ліквідують осередок партії. Все це активно розповсюджується по російських каналах – у тому числі й в Криму.

У січні 2015 року з’являється перша фіктивна Бахчисарайська справа – затримання та арешт будівельника, що працював поблизу Севастополя, Руслана Зейтуллаєва, а також Нурі Примова і Рустема Ваітова. Увечері на кухні хлопці обговорювали анексію Росією півострова. З ними був присутній підісланий провокатор з ФСБ. В подальшому на території Криму постійно проводяться обшуки і затримання. Після перших масових арештів представників «Хізб ут-Тахрір» у Криму, російська пропаганда поновила використання меседжів, запущених ще наприкінці 2013 року, – звинуватила лідерів кримськотатарського народу у пособництві ІДІЛ.

26 липня 2015 року так званий віце-прем’єр Криму Руслан Бальбек звинуватив народного депутата України Мустафу Джемілєва в організації процесу вербування бойовиків для джихадистів, які воюють у Сирії. В жовтні 2015 року той самий Бельбек назвав Джемілєва причетним до вербування терористів ІДІЛ.

24 березня 2016-го ФСБ вже повідомило про 100 людей з числа кримськотатарського народу, які нібито ведуть бої на стороні джихадистів у Сирії.

Фото: Швидка зміна кількості кримських татар, які воюють в ІДІЛ, згідно із твердженнями російських пропагандистів / krym.aif.ru, golospravdy.com

26 лютого 2015 року в американському виданні «The Intercept» з’являється публікація польського журналіста та режисера Марцина Мамона - «В розпал війни. Україна стає воротами Джихада».

У цьому матеріалі автор посилається на Халіда (вигадане ім’я), який називає себе керівником філіалу «ІДІЛ» в турецькому місті Стамбул. Останній розповідає польському режисеру про, нібито, угруповання «Браття», бойовики якого також діють і в Україні. Крім того, він сповіщає про Різвана - бійця батальйону Джохара Дудаєва, який воює на Донбасі на стороні українських сил.

Після публікації цієї статті, медіа сегмент РФ, а надалі і ряд українських видань, на кшталт «Кореспондент.net» поширили цю інформацію.

Пізніше автор статті сам визнав: «у той момент він навіть не знав, з ким зустрічався. Я знав лише, що Халід, мій турецький контакт, пов'язаний з ІДІЛ, сказав мені, що його «брати» в Україні і я можу їм довіряти». Тобто насправді автор матеріалу керувався лише контактами людини, якої не знає, інформація про яку не була перевірена.

31 травня 2015 року речник “ДНР” Едуард Басурін заявив, що в Донецькій області на стороні військовослужбовців України воюють представники ІДІЛ. 17 січня 2016 року, той самий Басурін знову повторить свій меседж про бойовиків ІДІЛ, які воюють у складі добровольчих арабських батальйонів на боці ВСУ. 8 лютого 2016 року той самий Басурін прямо вказав, що наявність представників батальйону імені Джохара Дудаєва на Сході України – прямий доказ присутності бойовиків «Ісламської держави» у зоні проведення бойових дій. Він вкотре зазначив, що саме бойовики ІДІЛ воюють на боці ЗСУ.

Слід зазначити, що у боях за Широкине, які тривали з 4 вересня 2014 до 3 липня 2015 року, дійсно брали участь бійці батальйону імені Джохара Дудаєва. Більше того, вони також обороняли й підступи до Маріуполя.

7 липня 2015 року російські онлайн ресурси використали публікацію американського журналіста «The New York Times», що проживав у Москві, Ендрю Крамера для інформаційної кампанії вже проти добровольчих українських батальйонів.

Фото: Публікація про ісламські батальйони, в яких вооють чеченці / nytimes.com

Крамер писав про воюючих на боці ЗСУ представників Чечні, жодним чином не зазначивши при цьому слова ІДІЛ. Однак, російські пропагандисти відмітили, що на Сході України «Правому сектору» допомагають терористи з ІДІЛ.

27 листопада 2015 року ряд російських сайтів знову опублікували інформацію про перебування джихадистів з ІДІЛ на Сході України, мовляв ті діють у складі «Правого сектору».

27 квітня 2018 року, на російському медіа-ресурсі «Царьград» з’явилася інформація про те, що бійці «Правого сектору», нібито, використовують «дрони ІДІЛ» для атаки на позиції бойовиків.

4 січня 2016 року видання Вести.Ru з посиланням на проект ФСБ “КіберБеркут”, повідомило, що до складу добровольчого батальйону «Азов» увійшли бойовики з ІДІЛ.

Фото: Поширення фейку по російським топ-ЗМІ / vesti.ru, tvzvezda.ru

28 вересня 2017 року, у Twitter публікується інформація, нібито, надана Вільною сирійською армією (SAA), що при огляді одного з будинків, в якому раніше перебували бойовики ІДІЛ, нібито, знайшли «прапор України, зброю, пачку цигарок російського виробництва і журнал з кросвордами». Цю інформацію одразу використало для розповсюдження російське видання Lenta.Ru.

Фото: Кадри з відео, прикріпленого до публікації / lenta.ru

У червні 2015 року посол РФ в Кувейті Олексій Саламатін на зустрічі з МЗС Кувейту переконував кувейтську владу у факті постачання Україною озброєння та боєприпасів до ІДІЛ тонн.

У якості доказів Саламатін використовував публікацію англомовного сайту російського походження «South Front» від 20 червня 2015 року. У ній анонімний автор запевняв, що в період з 22 по 25 травня українські компанії поставили 15 тис. одиниць стрілецької зброї (АК-74) саудівській фірмі TMAS Marketing на основі підробленого кувейтського сертифікату кінцевого користувача. Після чого зброя, нібито, надійшла до турецького, ліванського та йорданського таборів з підготовки бойовиків ІДІЛ.

В подальшому, влада Кувейту виявила, що повноважний представник Росії приніс на дипломатичний прийом звичайний передрук з російського «Військового оглядача» від 18 червня.

Фото: Скріншот оригінальної публікації, переклад якої використовував Саламатін / warsonline.info

19 листопада 2016 року інформаційне агентство «Agency France Press» оприлюднило інформацію, нібито отриману від МВС Кувейту, про те, що Україна поставляла пускові зенітно-ракетні комплекси китайського виробництва FN-6 бойовикам з ІДІЛ. Джерелом цих даних, за свідченням журналістів, стали самі затримані поліцією Кувейту терористи.

Попри заяви “Укроборонпрому” та представників України про абсурдність звинувачень у торгівлі китайською зброєю, преса продовжила поширення цієї інформації. Після проведених розслідувань, інформаційне агентство «Agency France Press», яке стало першоджерелом даної інформації, видалило цю новину зі своїх ресурсів. Вдалося встановити, що схожа історія з такими ж ілюстраціями до неї була оприлюднена фото-журналістами того ж таки «Agency France Press» на сторінках видання «Daily Mail» за рік до звинувачень на адресу України.

Таким чином, російська платівка про зв’язки між ІДІЛ та Україною була заїжджена задовго до теракту у Crocus City Hall. Але, старих ефесбешників новим трюкам навчити не можна. Тому вони продовжують брехати як уміють.