Дуже часто в спальних районах великих міст можна побачити магазини з дешевими речами сумнівної якості під інтригуючою назвою «Конфіскат». Ще з часів радянського дефіциту в свідомості людей укорінилося стійке розуміння, що до цієї заманливої категорії товар
Дуже часто в спальних районах великих міст можна побачити магазини з дешевими речами сумнівної якості під інтригуючою назвою «Конфіскат». Ще з часів радянського дефіциту в свідомості людей укорінилося стійке розуміння, що до цієї заманливої категорії товарів мають доступ лише обрані, які можуть за безцінь отримати високоякісну електротехніку, одяг, автомобілі.
Небагато хто взагалі розумів, як речі стають конфіскатом або підпадають під арешт. Вантажі, що затримуються митницею через неправильне проходження митних процедур, конфісковуються в дохід держави за рішенням суду. Це рішення направляється для виконання в державну виконавчу службу. Аналогічна ситуація з арештом власності через борги. Якщо грошей для виконання рішення суду про необхідність погашення боргу в боржника не вистачає, державний виконавець накладає арешт на рухоме (а потім і на нерухоме) майно боржника з метою його подальшої реалізації.
До 2014 року реалізацією подібних категорій майна займались так звані «спеціалізовані торговельні організації» (спочатку кілька, а в період свавілля «Сім'ї» взагалі залишилась лише одна). Для отримання якнайбільшої вартості від продажу мали проводитися публічні аукціони (в уяві спливають кадри з фільму «12 стільців»). Насправді ж, усе більше нагадувало квест із можливим трилером в кінці: інформація про торги максимально приховувалась, самі торги дуже часто проходили на території режимних об'єктів. Якщо ж комусь все-таки вдавалось подати заявку і потрапити на аукціон, то було ще кілька схем, як дати перемогти лише «своїм» учасникам за найменшою ціною. Або ж до проведення аукціону співробітники «торговельних організацій» пропонували бажаючим стати «своїми» на торгах. Годі й казати, що ця сфера приносила своїм покровителям багатомільйонні незаконні прибутки.
Після Революції Гідності реформа цієї корупційної сфери стала пріоритетом для оновленого Міністерства юстиції. З метою подолання головної проблеми — асиметрії інформації було створено електронний торговельний майданчик СЕТАМ (Система електронних торгів арештованим майном). Зареєструватися на ньому може будь-хто, навіть із-за кордону, жодних підтверджуючих документів надавати не потрібно. Однак якщо відомості будуть неправдиві, то до їх виправлення забрати свою покупку буде неможливо. На сайті розміщуються об'яви про абсолютно всі активи, які виставлені на реалізацію — адміністратор зобов'язаний внести їх у систему не пізніше, ніж на третій день після отримання заявки від державного виконавця. Дата аукціону, тривалість та крок торгів визначаються системою автоматично залежно від початкової вартості лоту.
СЕТАМ є класичним аукціоном на підвищення, де перемагає той, хто запропонував найбільшу ціну. Що ж необхідно для допуску до аукціону?
1) Після авторизації подати заявку на лот, натиснувши 1 кнопку.
2) Сформувати квитанцію для сплати гарантійного внеску з УСІМА необхідними реквізитами, натиснувши 1 кнопку.
3) Сплатити гарантійний внесок.
Після отримання платежу система в автоматичному режимі допускає учасника до торгів. Варто лише звернути увагу, що кошти мають надійти на рахунок СЕТАМу у визначений строк, а зважаючи на затримки при банківських розрахунках, оплату краще провести заздалегіть.
Отже, було усунуто основні проблеми, на які нарікали потенційні покупці арештованого майна. Нині реєструватися та брати участь у торгах може будь-який бажаючий з будь-якого куточка світу; всі процеси в системі максимально автоматизовані для нівелювання людського фактора та зниження корупційних ризиків. Результати кажуть самі за себе: якщо раніше основна маса продажів відбувалась на повторних торгах із максимальною уцінкою без підняття ціни, то зараз майже половина проданих лотів купується вже на перших торгах, а середній приріст ціни становить більш як 10%. Такий результат дає можливість не лише отримати максимальну ціну, що піде на покриття боргів перед стягувачем, а й повертати частину коштів боржнику, якщо вартість його майна перевищує суму боргу.
