Кому в Україні потрібні соцопитування громадської думки?

В минулому місяці Інститут Горшеніна провів опитування громадської думки, яке показало, що 34% громадян України підтримують наступальні дії української армії на окуповані райони Донбасу. Тобто третина суспільства прихильна збройному сценарію вирішення конфлікту.

За нормальних умов вивчення динаміки суспільних настроїв є своєрідним барометром для влади, котра повинна розуміти базу підтримки своєї політики в тому чи іншому питанні, аби така політика була ефективною. Проте це не означає, що державна стратегія має коливатися в залежності від кон’юнктури громадської думки. Дуже часто навпаки, влада має змінювати позицію суспільства шляхом покращення комунікації, особливо коли мова йде про складні і непопулярні рішення. Інакше кажучи, якщо населення не підтримує, скажімо, важливу податкову реформу, це не говорить про необхідність її скасовувати. Треба вміти переконати людей, навести їм аргументи, показати перспективи, плани, словом, потрібно контактувати з громадою.

У нас же все відбувається з точністю до навпаки. Результати опитування громадян найчастіше сприймаються як тверда і недоторканна воля народу, якою можна вдало прикривати свої політичні лозунги для широкої публіки.

От, наприклад, маємо третину прихильників наступу на Донбасі. Імовірно, це означає, що дана частина суспільства не зовсім добре орієнтується у складності ситуації, насамперед, не до кінця усвідомлює, з ким Україна воює на Сході, і не може передбачити можливі наслідки збройної ескалації конфлікту українською стороною. Відтак, є потреба у додатковій інформаційній кампанії з цього приводу, яка б консолідувала суспільні настрої у прийнятних для невійськового розв’язання конфлікту рамках. Але значна частина вітчизняного політикуму мислить інакше.   34% - це величезна електоральна база. І якщо вона хоче наступати на російську армію, то чому б не розвести мілітаристську демагогію під конкретного виборця? Яка різниця, потрібно це державі чи ні, відповідає це загальнонаціональним інтересам чи жорстко їм суперечить. Головне, що войовнича риторика обов’язково знайде свого слухача і принесе бонуси партійному рейтингу.

Результати соціологічних опитувань у нас – це не привід для поліпшення комунікації між владою і суспільством, а банальна ідентифікація «рибних» місць для досвідчених рибалок-популістів.