Єврейська спадщина під вогнем війни в Україні

Війна – це не лише про втрати на полі бою. Це ще й про втрату пам’яті, історії, коріння. 

В Україні під обстрілами опинилися не просто будівлі – руйнується культурна спадщина, яка століттями формувала багатонаціональну ідентичність. 

Особливо болісно ці удари вдарили по єврейській громаді. Синагоги, школи, меморіальні місця – те, що було не лише символами віри, а й частиною історії, стає мішенню у цій жорстокій війні.

Втрачені святині та освітні осередки

Одним із найбільш трагічних моментів стало руйнування Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" у Києві внаслідок ракетного удару 1 березня 2022 року. Це місце, де загинули десятки тисяч євреїв під час Другої світової війни, було пошкоджене під час нападу, і знову на ньому залишилися болісні сліди війни.

Крім того, 26 березня 2022 року внаслідок артилерійського обстрілу ЗС РФ було пошкоджено монумент у вигляді Менори на в'їзді до меморіального комплексу "Дробицький Яр" на виїзді з Харкова в бік Чугуєва. Тут було розстріляно від 16 до 20 тисяч жертв Голокосту. 

Жовтень 2024 року. Київ. Нічна атака дрона – і єврейська школа "Перлина" отримує серйозні ушкодження. 

На щастя, вона була порожньою, і жертв вдалося уникнути. Але поруч – житловий будинок, де постраждали люди. Ізраїльська громада Києва в шоці: чи можна взагалі почуватися у безпеці, коли навіть освітні заклади стають мішенями?

Листопад 2023 року. Новозлатопіль, Запорізька область. Стара єврейська школа та синагога, що пережили десятки поколінь, не змогли пережити російський обстріл. Будівля кінця XIX століття використовувалася як синагога, а поруч розташовувалася ще одна єврейська школа, побудована у 1920-х роках.

Від архітектурної спадщини залишилися лише уламки. Втрати неможливо оцінити лише у квадратних метрах руйнувань – це втрата частини історії.

Умань, серпень 2022-го. Російська ракета влучає в цивільну інфраструктуру, поранені двоє людей. У вересні 2024-го, напередодні Рош га-Шана, місто знову під атакою – дрони "Шахед" несуть нову загрозу паломникам та місцевим жителям. Святі місця стають полем бою.

Чому важливо пам’ятати та відновлювати?

Єврейська громада України не опускає рук. Фіксуються всі руйнування, ведеться міжнародна співпраця для відновлення. Створюються ініціативи, щоб зібрати кошти й залучити фахівців, здатних відродити хоча б частину втраченого.

Проте питання не лише у реставрації. Важливо не допустити, щоб історія була стерта остаточно. Бо кожна зруйнована синагога, кожен знищений навчальний заклад – це ще одна спроба вирвати сторінку з книги, яку писали покоління.

Війна колись закінчиться. А пам’ять – залишиться

Руйнування єврейських святинь – це трагедія не лише єврейської громади, а й усієї України. Але поки є ті, хто хоче зберегти пам’ять, поки є ті, хто відбудовує та відроджує – є і надія. 

Вірю, що настане день, коли не доведеться збирати уламки після обстрілів. Коли культура буде не мішенню, а символом відродження. І коли мир дасть змогу не лише відновити зруйноване, а й будувати нове – міцніше, світліше, сильніше.