Чи готова Україна до Олімпіади в Пекіні?

Фінансування, інфраструктура і популяризація зимового спорту – рецепт майбутніх олімпійських перемог

Півтора місяця відділяють нас від 24-х зимових Олімпійських ігор, які відбудуться в Пекіні. Це час, щоб завершити підготовку, яка, насправді, розпочалася відразу після попередньої Олімпіади в корейському Пхьончхані.

За останні три роки держава витратила на зимові види спорту 329,2 млн грн. В тому числі 75,3 млн грн в поточному році безпосередньо на олімпійську підготовку.

Але результат залежить не лише від механічних фінансових вливань.  Це сукупність цілої низки факторів. Наприклад, стану зимової спортивної інфраструктури. З цим у нас великі проблеми. У спадок від СРСР Україні дісталися тренувальні бази та льодові арени, але їх не модернізували й вони просто занепали.

Красномовний приклад спортбаза «Спартак» в Миколаєві, де облаштований трамплін для фристайлу. Сьогодні він розвалюється, розмови про реконструкцію тривають багато років, але не зроблено нічого. Або санна траса в Кременці, яка непридатна для боблслеїстів та скелетоністів. Й вони їдуть тренуватися за кордон, адже потрібно якось підтримувати спортивну форму.

Та є надії на зміни. Реалізація програми зі створення 19-ти льодових арен в різних регіонах України закриє потреби, принаймні, хокеїстів, фігуристів, шорт-треку, кьорлінгу. В с. Поляниця  на Прикарпатті будують сучасний біатлонний комплекс, що допоможе нашим біатлоністам якісно готуватися до змагань.

Спортивну інфраструктуру недостатньо просто збудувати. Громади повинні бути спроможними її утримувати. Бо коли в місцевому бюджеті бракує коштів на оплату комунальних послуг льодової арени, то вона швидко припинить функціонувати. Тобто такі об’єкти слід будувати не для галочки у звітах чиновників, а для щоденної експлуатації спортсменами. 

Заявлені Україною амбіції на проведення зимової Олімпіади дають шанс на розбудову інфраструктури з інших видів спорту, не таких популярних, як хокей чи фігурне катання. І якщо ми пройдемо шлях до подачі заявки на прийом Ігор й навіть її не отримаємо, зусилля будуть недаремними. Адже актуалізуємо в суспільстві проблему культури зимових видів спорту.

Вона починається ще з дитячого садочку та школи. Зараз там не приділяють заняттям зимовим спортом достатньої уваги. Так, він потребує додаткового якісного інвентарю, але й ефект від нього колосальний. Це рухова активність на свіжому повітрі, зміцнення організму, постійна комунікація дітей між собою. Санки, лижі, сноуборд – все це перетворює уроки фізкультури на цікаву та захоплюючу гру. Якщо ми налагодимо шкільний зимовий спорт, то з часом буде більше бажаючих займатися ним професійно. В результаті попит на інфраструктуру збільшиться й центральна та місцева влади, бізнес та меценати будуть виконувати запит суспільства.

Але навіть сьогодні в України є потенціал для успіху на зимових Олімпіадах. Нагадаю, що саме на таких Іграх в Ліллехаммері українські спортсмени вперше виступили окремою командою. І тоді їхній виступ був по-справжньому сенсаційним. Золото завоювала фігуристка Оксана Баюл, а бронзу - біатлоністка Валентина Цербе-Несіна. Завдяки їм про Україну заговорили, як про потенційно сильну спортивну державу. Загалом же на зимових Іграх українці за роки незалежності здобули 8 медалей, з них три золоті. Востаннє золото подарував нам фристайлист Олександр Абраменко в Пхьончхані. І зробив він це не завдяки, а всупереч спортивній політиці влади.

На засіданні парламентського Комітету з питань молоді і спорту профільний міністр Вадим Гутцайт проінформував, що потенційно в Пекінській Олімпіаді візьмуть участь 44 спортсмени в 12-ти видах спорту і вже здобуто 33 ліцензії. Ми точно будемо змагатися в біатлоні, лижних гонках, фігурному катанні, шорт-реку, гірськолижному спорті, лижному двоборстві, сноубордингу, стрибках на лижах з трампліну, фристайлі.

Для порівняння в Пхьончхані виступали 33 українських спортсмени в 9-ти видах спорту. Тоді це була найменша збірна за всі роки незалежності. Сподіваюсь, в Пекіні українців буде більше.

А ще НОК та Мінмолодьспорту мають врахувати помилки недавнього минулого. Адже на Іграх в Токіо склад делегації сформували так, що деякі тренери не змогли туди потрапити. В результаті спортсмени залишилися без підтримки наставників. А в цей час вирішувалося їхнє спортивне майбутнє! Таке не повинно знову повторитися!

Наразі експерти не надто оптимістичні щодо можливих успіхів українців в Пекіні. За прогнозом компанії Gracenote, наша збірна не завоює жодної нагороди. Але й шановані експерти часто помиляються. Я вірю, що наші спортсмени повернуться з медалями. Але щоб такі перемоги були не спонтанними, а закономірними, державі треба одночасно рухатися в трьох напрямках: виділяти достатньо коштів на олімпійську підготовку, будувати зимову спортивну інфраструктуру та  привчати дітей до зимового спорту і робити його популярним.