Суддівська кругова порука

16 вересня виповнився рівно рік, як Верховна Рада України прийняла Закон «Про очищення влади». Тоді під Радою стояли сотні людей. Поки в парламенті депутати шукали голоси за люстрацію, під парламентом активісти палили шини. Тільки тиск громадськості змусив депутатів таки проголосувати за люстрацію. Та прийняття закону виявилось замало. Досі не «люстровано» ЖОДНОГО суддю-виконавця злочинних наказів команди Януковича.         

Вчора відбулося засідання дисциплінарної секції Вищої ради юстиції, яка нарешті розпочала розгляд по суті висновків Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції. Нагадаю, ТСК створена ще навесні 2014 року на виконання Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». У порядку денному дисциплінарної секції – розгляд семи дисциплінарних справ, відкритих за висновками ТСК, стосовно суддів, що виносили рішення під час Революції Гідності. Можливо ці справи не входять до рейтингу найбільш корумпованих, але вони безумовно є справою принципу для кожного, хто стояв на Майдан. Це своєрідний «лакмусовий папірець», що свідчить про рішучі наміри реформувати або не реформувати систему правосуддя.

Стосовно п'яти суддів секція підтвердила висновки ТСК про порушення присяги. Мова йде про суддів Солом’янського, Деснянського, Шевченківського, Дніпровського районних судів Києва та судді Бабушкінського районного суду Дніпропетровська. Стосовно інших двох суддів: по одному рекомендовано залишити питання без розгляду, а по іншому – розгляд справи відкладено, «оскільки отриманої інформації недостатньо для прийняття рішення». Окремо хочу наголосити, що висновки дисциплінарної секції носять рекомендаційний характер, остаточні рішення будуть ухвалені ВРЮ. Хтось подумає, що крига скресла – суддів, які приймали неправомірні рішення проти активістів Євромайдану, почали притягувати до відповідальності. Але я б сказав, що це ніщо інше, як суддівська кругова порука …

Інакше чого б ВРЮ ходило по колу в цій справі уже впродовж півтора року, прикриваючись якимись процедурами і регламентами? Фактично відбувається імітація роботи. Нагадаю, що протягом року юристи-члени ТСК уважно вивчали порушення кожного судді і дійшли висновку: щонайменше 57 суддів порушили суддівську присягу. Вони мають бути звільнені. Висновки по частині цих суддів розглядалися ВРЮ 10-го вересня. Й було відкрито дисциплінарні справи за підозрою в порушенні присяги проти 28 суддів, що судили активістів Євромайдану.  Тоді директор департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції Тетяна Козаченко заявила про затягування ВРЮ розгляду цього питання. Затягування полягає у тому, що ВРЮ має намір при розгляді справ проводити ПОВТОРНУ перевірку дій суддів, а не відразу використовувати висновки спеціальної комісії для прийняття рішення про схвалення звільнення суддів. Виникає логічне запитання: «Для чого тоді створювалася ТСК?».

Вірю, що судний день для суддів, які під час Революції Гідності кидали активістів за грати та обмежували їх права на мирні зібрання, таки настане. Але хочеться, щоб він настав якомога швидше! Все, що змінилося в Україні після Революції Гідності – змінилося виключно завдяки громадському тиску. Публічний тиск – наша єдина зброя. Постійно спонукаємо владу до боротьби з корупцією, маємо не дати слабинку  і в питанні притягнення суддів до відповідальності. Громадськість має тримати цю справу на особливому контролі! Якщо ж ці судді уникнуть покарання це буде повною профанацією ідеалів Майдану. До того ж безкарність породжує нові злочини…

Кругова порука в системі правосуддя – лише вершина айсбергу. Насправді, проблема значно глибша. Мабуть не варто навіть наводити дані соціологічних опитувань, адже і так відомо, що рівень довіри суспільства до судів дорівнює нулю. Значить, ця галузь потребує невідкладного реформування. На сьогоднішній день маємо два проекти судової реформи, які Україна на початку вересня відправила на оцінку Венеціанської комісії. Один підготовлений Конституційною комісією при Президентові України. Другий – юристами «Реанімаційного пакету реформ». Коаліційна угода говорить, що судова реформа має бути реалізована в другому кварталі 2015 року. Отже терміни завалені повністю, але головне не це, головне щоб була політична воля змінювати систему в принципі.

Основна відмінність між цими двома проектами судової реформи – спосіб, у який пропонується провести очищення суддівського корпусу. Конституційна комісія вважає, що треба зробити переатестацію нинішніх суддів, а РПР наполягає на звільненні усіх суддів та їх новому наборі через спеціальні конкурсні комісії. І знову думка громадськості перспективніша. Переконаний, в Україні шансів на нормальні суди не буде доти, доки суддів не перенабрати наново – під пильним контролем громадськості. Занадто давно судовий корпус в Україні формувався не в прозорий спосіб – туди потрапляли через особистісні зв'язки та купівлю посад. І лише косметичні зміни сьогодні тут нічого не змінять.

Але поки не будуть покарані судді, які фальсифікували справи проти майданівців, доки система цих суддів прикриватиме, а влада і громадськість не звертатимуть увагу на проблему, про судову реформу годі й заїкатись.