Хто винний у тому, що цей час занадто швидко спливає?
Останнім часом суспільство непокоїть питання - чому особам, що підозрюються у корупційних злочинах вдається, так би мовити, «вийти сухими з води» через закінчення строків давності притягнення до відповідальності? Хто винний у тому, що цей час занадто швидко спливає?
Ми спробуємо віднайти відповідь на це питання та пояснити докладніше тонкощі застосування такого механізму у кримінальному процесі. Так, одним із можливих варіантів закінчення досудового розслідування є закриття кримінального провадження через закінчення строків давності притягнення до відповідальності. З таким клопотанням може звернутися до суду і обвинувачений у будь-якому кримінальному провадженні. Але – за однієї умови: визнання особою своєї вини у скоєнні злочину.
Основне завдання цього процесуального механізму– застосування правових наслідків, коли досудове розслідування чи судовий розгляду не завершений у встановлений законодавством строк, а не виправдання особи. У кримінальному процесі це слугує елементом принципу справедливості, адже особа не може постійно перебувати в очікуванні вирішення справи щодо неї та перебувати у стані правової невизначеності. Тобто – факт закриття провадження «за строком давності» безумовно можливий виключно тоді, коли особа публічно погоджується з тим, що винна у скоєнні злочину.
З іншого боку, кримінальний процесуальний закон містить гарантію, що закінчення строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності не може обмежувати її право доводити свою невинуватість. Тому, у разі наявності заперечень проти закриття провадження, суд зобов‘язаний їх розглянути, винести кінцевий вердикт у справі, призначити покарання та звільнити обвинуваченого від його відбуття на підставі закінчення строків давності притягнення особи.
Такий правовий механізм ефективно застосовується не лише в кримінальному процесуальному праві України, але й Франції, Німеччини, США та інших країн розвинутої демократії. Однак, якщо національний процесуальний закон передбачає виключно судовий порядок звільнення від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності, то зарубіжний досвід свідчить про практику прийняття відповідних рішень також і слідчими органами.
Учасники кримінального провадження вправі заявляти відповідне клопотання прокурору, а вже він зобов’язаний скерувати його до суду. Суд, установивши наявність усіх передбачених законом обставин, має за обов’язок звільнити особу від кримінальної відповідальності, незалежно від того, на якій стадії перебуває справа – досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком законної сили.
Практика застосування цього процесуального інституту за майже річний період процесуальної діяльності Вищого антикорупційного суду виглядає наступним чином. Судом прийнято сім рішень про закриття кримінальних проваджень з підстав закінчення строків давності притягнення. Як правило, прийняття таких рішень обумовлено тривалістю досудового розслідування чи судового розгляду до передачі проваджень Вищому антикорупційному суду. Надзвичайно важливим є те, що строк притягнення особи до відповідальності обраховується з моменту вчинення злочину, відтак, на момент надходження справи до суду певна його частина, подекуди більша, спливає. При цьому законом не визначено для судді критерії пріоритетності справ, у яких наближаються до завершення строки притягнення особи до кримінальної відповідальності, в порівнянні з іншими справами. Це означає, що суддя певним чином обмежений у можливості надання переваг у наданні пріоритетів щодо призначення слухання таких справ перед іншими справами, які також, цілком ймовірно, можуть вважатися пріоритетними за іншими, не менш важливими критеріями (перебування обвинувачених під вартою тощо). Слід також зазначити про те, що переважна кількість згаданих вище проваджень були передані на розгляд ВАКС з судів першої інстанції, перевантаженість яких є загально відомим фактом, та була одним з найважливіших чинників, що обумовили створення ВАКС.
Непоодинокі випадки, нажаль, і використання стороною захисту «стратегії затягування» шляхом зловживанням процесуальними правами. Коли навмисно затягується розгляд справи до спливу таких строків, шляхом подання усіх передбачених кримінальним процесуальним законом клопотань.
Але, попри усі намагання з боку суду забезпечити розгляд провадження до закінчення передбаченого законом строку, поєднання таких підстав у різноманітних варіантах і призвели до прийняття, за згоди обвинувачених, рішення про закриття у провадженнях, де строки притягнення протягом цього року добігли кінця.
Вкрай важливим, все ж, вважаю донесення до суспільства та усвідомлення громадянами змісту та наслідків такого процесуального рішення. А саме те, що закриття кримінального провадження через закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності насамперед є гарантією забезпечення права особи на своєчасне здійснення досудового розслідування та розгляд його справи судом у розумний строк. В той же час, таке закриття в жодному випадку не може вважатися інструментом виправдання особи в силу його нереабілітуючого характеру.
