Поновлення договору оренди землі за наявності дійсного договору з третьою особою

Спосіб судового захисту, як поновлення терміну дії договору оренди землі не забезпечить відновлення порушених прав.

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною 1 статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

У постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 № 6-55цс15 наведено правовий висновок про те, що в разі невизнання орендодавцем права орендаря, передбаченого статтею 33 Закону України "Про оренду землі", на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, таке право підлягає захисту судом за позовом орендаря шляхом визнання недійсним договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем з іншим орендарем, на підставі пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України. Обраний позивачем спосіб захисту права щодо поновлення договору оренди на той же строк і на тих же умовах за обставин надання спірної земельної ділянки в оренду іншій особі за договором оренди не забезпечує ефективного захисту та відновлення порушеного права позивача.

Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №902/582/17, від 04.04.2018 у справі №902/568/17, від 11.12.2018 у справі № 902/570/17, від 06.12.2018 у справі № 902/575/17.

30 січня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 902/576/17 (ЄДРСРУ № 79545563) роз’яснюючи спосіб захисту порушеного права вказує, що посилаючись на порушення переважного права на укладення договору оренди та зазначаючи, що договір є продовженим, оскільки позивач продовжує сплачувати орендну плату, скаржник також не враховує наявність дійсного договору оренди з іншим орендарем та зареєстроване право оренди за третьою особою на спірну земельну ділянку.

В свою чергу, за наслідками задоволення такої позовної вимоги та продовження дії договору, фактично, залишаться одночасно дійсними два договори оренди спірної земельної ділянки та, відповідно, чинними є права кожного із двох орендарів на спірну земельну ділянку, що не вирішує спору про право оренди на земельну ділянку та не забезпечує захисту чи відновлення порушеного права позивача.

Більше того, за конкретних обставин обґрунтовувати вказаний предмет позову судовою практикою, а саме постановою Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 є недоречним, оскільки предметом спору у цій постанові є визнання договору оренди землі недійсним, скасування його державної реєстрації та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендодавцем, в якій, зокрема, встановлено факт дотримання орендарем процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк.

ВИСНОВОК: Предмет позову щодо поновлення договору оренди земельної ділянки на тих же умовах і на той же строк за наявності одночасно дійсного договору оренди спірної земельної ділянки, укладеного з іншим орендарем є неефективним способом захисту порушених прав.

В свою чергу, ефективний судовий шлях це визнання недійсним договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем з іншим орендарем, на підставі пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного суду від 23 січня 2019 року по справі № 902/619/17 (ЄДРСРУ № 79545372), від 16 січня 2019 року по справі №  902/569/17 (ЄДРСРУ № 79397849), від 11 грудня 2018 року по справі № 902/570/17 (ЄДРСРУ № 78518622) та ін.