Кожна людина, яка з тих чи інших причин звернулася до влади, має бути забезпечена кваліфікованим і своєчасним розглядом звернень, з метою оперативного розв’язання порушених у них питань. Маємо для цього законодавче підгрунятя.
Статтею 40 Конституції України усім гарантовано право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Це конституційне положеннязакріплено в Законі України «Про звернення громадян», прийнятого Верховною Радою України 02.10.1996 р. (далі - Закон). За даним Законом громадяни України мають можливість брати учатсь в управлінні державними і громадськими справами, впливати на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності.
Важливо, що сфера застосування Закону розповсюджується також на об'єднання громадян, підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, засоби масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків. Громадяни так само можуть звернутися до цих суб’єктів із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (стаття 5 Закону).
Проблеми зворотнього зв’язку
Практика та досвід нашої Компанії свідчить про те, що громадяни досить часто незадоволені реагуванням суб’єктів владних повноважень на надіслані звернення. Ось головні проблеми, з якими стикаються заявники є:
бездіяльність та порушення місячного строку щодо надання відповіді на поставлені питання;
не вжиття або неналежне вжиття заходів, які повинні були б здійснені органами державної влади чи місцевого самоврядування;
пересилання отримувачами письмового звернення з одного підрозділу в інший аби ухилитися від надання відповіді.
Як наслідок, громадяни змушені місяцями, а іноді роками оббивати пороги можновладців, шукаючи правди та реалізуючи таким нелегким чином своє конституційне право на звернення.
Як захистити своє право на звернення
Законодавством України визначено основні способи захисту прав громадян в цій сфері. Це:
Звернення до органів прокуратури щодо бездіяльності органів державної влади чи її окремих представників;
Подання до адміністративного суду позовної заяви про визнання незаконноною бездіяльність органу державної влади та зобов’язання вчинити певні дії.
Відповідно до статей 24 та 29 Закону України «Про звернення громадян» передбачена відповідальність посадових осіб за порушення законодавства про звернення громадян, а нагляд за дотриманням законодавства в цій сфері покладено на прокуратуру.
Пам’ятайте про те, що не завжди слід здаватися і приймати відмову у розгляді звернення. Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено, що незаконна відмова у прийнятті та розгляді звернення або інше порушення Закону України "Про звернення громадян" - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. А в разі повторного порушення протягом року - від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на термін від двадцяти до тридцяти годин (стаття 212-3 КУпАП). Заявник, який вважає, що має місце бездіяльність службових осіб – має право звернутись із скаргою до прокуратури та вимагати притягнення винних осіб до юридичної відповідальності.
Поради юристів
Аби захистити своє порушене право в адміністративних судах є потреба в отриманні кваліфікованої юридичної допомоги. Пам’ятайте, що суди часто відмовляють позивачам у позові, з огляду на неправильне тлумачення характеру правовідносин, з яких виник спір.
Поради нашої Компанії громадянам у відносинах з суб’єктами владних повноважень у сфері звернень громадян:
чітко усвідомлювати різницю між зверненням, заявою, клопотанням, скаргою (пропозицією) та запитами на отриманням інформації, що знаходиться у володінні розпорядника.
В першому випадку, громадянин адресує до компетентного органу певну інформацію та бажає, щоб цей орган у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» вчинив необхідні дії, вжив певних заходів та в установлений термін повідомив автора про результат опрацювання такого звернення.
В другому випадку, заявник просить надати саме йому певну інформацію або надати належним чином завірену копію документа. В даному разі, розпорядник інформації буде керуватися положеннями Закону України «Про інформацію», Законом України «Про доступ до публічної інформації» тощо.
надсилати документ до органу, який уповноважений та компетентний розглядати такі звернення.
Частиною 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян», передбачено: у разі, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Приміром, нерідко громадяни у своїх зверненнях просять розтлумачити той чи інший нормативно – правовий акт або надати юридичну консультацію, що звісно не підпадає під сферу дії Закону України «Про звернення громадян».
Важливо знати: відшкодування матеріальної та моральної шкоди громадянам
Важливо відстоювати свої права та знати правильні важелі впливу. При зверненні до суду заявник має право на відшкодування моральної шкоди, судових витрат та витрат на правову допомогу. Відповідно до положень Закону України «Про доступ до публічної інформації», особи, чиї права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В позовних вимогах заявник цілком обґрунтовано може вимагати з відповідача стягнути на його користь понесені судові витрати та витрати на правову допомогу. Стягнення коштів з органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також з комунальних підприємств, відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», покладено на органи державної казначейської служби за рахунок коштів Державного бюджету України.
