А чи варто воно того?

Майданні протестні настрої значноактивізували суспільство у соціальних мережах, і що особливо є цікавим, щонарешті люди зрозуміли могутність інформаційного віртуального суспільства. Цещось на зразок, як людину що не вміла плавати кинути у воду і вона з відчаюпопливла…

Тому що корпоративні масовікомунікації раніше місце мали, а щоб загальнонаціональні щось не пригадую.

Так ось на фоні усього цьогодійства, мимо волі, звернув увагу на спробу закликати користувачів соціальнихмереж здійснювати економічний вплив на партію влади та бойкотувати придбанняпродукції відповідних компаній. Навіть підготували інформаційні листки зпереліком певних підприємств із зазначенням їхніх власників.

Вискажу власну думку. Наприклад,такі мережі як Амстор та Епіцентр. Вибачаюсь, але ж у м. Запоріжжі, де я живу,це повня дурня. Тому що їх територіальні конкуренти значно програють… А щодокудись йти після роботи, то ви самі і йдіть… Також зрозуміло що ніхто черезполітичні примхи не буде міняти банк чи страхову тощо, якщо вони надійні…

Тобто заклик красивий, а ось чибуде з цього вагомий вихлоп незрозуміло. Але ж цікавим є не заклик, а вагомістьсамого інструменту…

Давайте змоделюємо під нього проблему.Полки наших магазинів переповнюють неякісні товари, що містять безлічскладових, яких не повинно бути у продуктах харчування. Досі не завжди наетикетках реально розкривається повний склад компонентів із яких був виробленийпевний продукт харчування. Досі можна придбати масло не із молочних продуктів,молоко не із молока, ковбасу не із м’яса, хліб не із борошна, овочі ізнадвеликим вмістом шкідливих речовин, морську рибу що ніколи не бачила моря,китайські товари низької якості за європейськими цінами тощо…

Відрізнити їх від іншої продукціїдуже важко. Усі цим незадоволені, а дізнаються про те що придбали «щось не те»лише тоді коли починають використовувати придбане за прямим призначенням. Прицьому, назад часто не повертають, бо немає сенсу і жалко часу, і усі мовчать… Аякийсь такий собі махінатор на цьому непогано заробляє…

А тепер давайте уявимо собі можливуефективність загальнонаціонального спілкування з приводу такого собі народногоконтролю якості тієї продукції що продається у наших магазинах. Щось на кшталттоварної громадської інквізиції…

Зверніть увагу, що за формою цебуде дуже схоже на те, що зараз намагаються зробити, але ж по суті це буденабагато кориснішим для громадян України в цілому.

Громадські організації, щоопікуються якістю споживчих товарів, мають експертну інформацію про тихсуб’єктів що виробляють підроблену, шкідливу або неякісну продукцію, яку неможна продати у жодній цивілізованій країні. Проте це продукція реалізується унас.

Так ось, якщо експертами буде зробленийзаклик бойкотувати продукцію такого діяча не за політичним принципом, а черезте що це він шахрай, і його підприємство реалізовує неякісну продукцію. Ізаклик бойкотувати, тобто не купувати, взагалі будь-яку продукцію, щореалізується під цією торговою маркою буде об’явлений із поясненням конкретнихпричин винесення такого висновку. А загальнонаціональна підтримка бойкотудонесе відомості про особливості якості його продукції відразу усім…Якщо жтакий діяч знамагається реалізувати свою продукцію під іншою торговою маркою,то ініціатори бойкоту донесуть і цю новину до громадян…

Коли така продукція залишиться налавках, то тоді і торгові мережі навряд чи будуть працювати із такиммахінатором…

Якщо не буде жодної білої плями україні, то тоді такий махінатор зайвий раз подумає: «А чи варто воно того?»

Як то кажуть відчуйте різницю…

Погодьтесь що такі форминародного контролю мають неперевершені можливості, і це не елемент товарноївійни, це усе ж таки більше рух у бік євростандартів нашої продукції, абоякоїсь вищої відповідальності перед суспільством…

Згодом, у тому числі і за рахунокнаведеного інструменту, у нас можливо зникнуть «ніжки Буша», певні неякісніКитайські товари, що начебто вироблені у нас, дизпаливо, що замерзає взимкутощо…