Хто відрізає Лівий Берег від Києва?

Відсутність адекватної стратегії розвитку міста призвели до критичного навантаження на транспортну та інженерну інфраструктури міста.

Першими не витримали мости.

Нині всі мости через Дніпро у зв’язку з аварійним станом конструкцій та дорожнього покриття ремонтуються.

Одночасно.

Відтак дістатися власною автівкою з Деснянського та Дніпровського районів Києва швидше до Чернігова, а з Дарницького району - до Переяслава та Полтави, ніж до Хрещатика.

І місто вимушено природньо повертається до свого правобережного статусу.

Звісно, ремонт критичної транспортної інфраструктури -важлива справа, але робити його одночасно - виглядає як відверта провокація. Це затягує до безкінечності процес, роззосереджує спеціалістів, розмазує ресурси. Загалом, імітація роботи йде, а результату ще довго не буде.

І це результат відсутності стратегії розвитку, планів поетапної і почергової реконструкції, менеджерський хаос.

Зрозуміло, що мости в аварійному стані нинішня влада дістала від папєрєдніків. Як і самі мости.

Міст Патона (1939-1953) - 50 років без капітального ремонту.

Міст Метро. Відкрито у 1965 році. Перебуває в критично аварійному стані. Йде кволий ремонт мостового переходу з лівого берега на Гідропарк.

Північний міст відкрито у 1976 році.

Південний міст запущений в експлуатацію у 1990 році (початок будівництва - 1983 рік).

Єдиний міст, запущений в часи Незалежності, - Дарницький (2004-2011). Так і досі функціонує з недобудованими з’їздами та під’їздами.

Міст на Троєщині так і не введено в експлуатацію.

У нинішньої влади у розділі мости «зеро». Щоправда, влада спромоглася збудувати скляний пішохідний мостик, але не через Дніпро, а з Володимирівської гірки до Маріїнського парку.

Тому стоїмо перед сумною перспективою, що Лівий берег, приєднаний до Києва і забраний від Чернігівської губернії 12 квітня 1923 року, нині знову став ближчим до Сіверщини і Переяславщини...

І це при тому, що за останні п`ять років бюджет Києва подвоївся...