Стаття піднімає питання переосмислення існуючої концепції ланцюга створення доданої вартості і розглядає альтернативний погляд, який враховує ряд сучасних факторів впливу.
В 1992 році Стен Ші, засновник та генеральний директор Acer, запропонував концепцію створення доданої вартості, яка отримала назву “Smiling Curve” через схожість її графічного відображення із посмішкою. Ця крива ілюструє взаємозв’язок між процесами у веденні економічної діяльності та доданою вартістю, яку вони створюють. Спочатку крива асоціювалася із галузями IT та телекомунікацій, але потім знайшла своє застосування і для інших сфер промисловості.
Класична концепція “Smiling Curve”.
З кінця ХХ ст. та на початку ХХІ ст. багато компаній у світі слідувало концепції, яку відображає крива, розміщуючи виробництво в країнах з більш дешевою робочою силою, зосереджуючись на R&D, брендингу та розбудові сервісів. Подібний підхід дозволив компаніям збільшити свої прибутки та досягнути успіху у розробці нових продуктів та технологій. Але розвиток технологій, зміни в культурі споживання та виклики світового масштабу у сфері клімату, здоров’я та безпеки змушують переглянути існуючу концепцію та переосмислити ланцюг створення доданої вартості.
Збільшення динаміки розвитку інновацій в сферах IT, телекомунікацій, адитивних технологій та робототехніки сприяють становленню Індустрії 4.0, яка характеризується великим рівнем автоматизації виробничих процесів. Тобто необхідність “робочих рук” у процесах, які можливо автоматизувати починає стрімко знижуватися, нівелюючи таку перевагу як дешева робоча сила. Виробництво із громіздкої інфраструктури, що потребує великої кількості людей, територій, ресурсів та створює багато відходів і викидів перетворюється на компактну систему, де число необхідних ресурсів зменшується до мінімуму, відходи повертаються до розряду ресурсів, а роботизація виключає людський фактор. Тобто сучасне виробництво потребує скоріше вдалого розміщення та вигідних умов оподаткування.
Також стрімкий розвиток технологій суттєво вплинув на сферу маркетингу, соціальні мережі, чат-боти, штучний інтелект та digital реклама дозволяють залучати потенційних клієнтів в будь-якій точці світу, просуваючи продукт з меншою кількістю ресурсів. Маркетинг став більш доступним, його цінність почала стрімко падати, поступаючись ідеологічній та соціальній складовій в діяльності підприємства.
Зміни в культурі споживання.
Глобалізація, екологічні виклики та розвиток соціальних інститутів призвели до формування нової культури споживання на рубежі ХХ та ХХІ ст. Споживачі почали звертати увагу не тільки на привабливість продуктів, а й на те, яким чином вони були створені, якого впливу зазнало середовище та суспільство під час їх виробництва та якого ще зазнають під час і після споживання. На зміну консьюмеризму прийшло усвідомлене споживання, що дало поштовх розвитку і впровадженню концепцію сталого розвитку. Споживач своїми настроями та очікуваннями змусив виробників розподілити фокус діяльності не тільки на отримання вигоди, а й на зменшення негативних наслідків для навколишнього середовища та суспільства. В більшості розвинених країн позитивний імпакт від діяльності підприємства створює для його продукту додану вартість, яку готовий сплачувати споживач заради спільного благополучного майбутнього. Беззаперечним фактом, який підтверджує цю тенденцію є стрімке зростання частки імпакт-інвестицій, яка складає близько 2,3 трильйона доларів США, і незважаючи на існуючу критику, показує темпи складеного річного приросту до 18% в залежності від галузі. Це свідчить що інвестування в компанії із позитивни імпактом вийшло за рамки тимчасового тренду і стало мегатрендом, який приваблює людей ідеологічним підґрунтям та можливістю мінімізувати свої ризики.
Глобальні виклики: клімат, здоров’я та безпека.
Глобальні виклики, які постали перед людством на початку ХХІ ст. поставили під сумнів існуючу концепцію створення доданої вартості. Через економічні кризи, кліматичні зміни, пандемії та загострення геополітичної ситуації, виник ряд питань, що змушує переглянути існуючий глобальний уклад економічної діяльності. На фоні криз та торгових війн багато країн почали застосовувати політику протекціонізму та локалізації виробництва, шляхом не тільки створення кращих умов для ведення виробничої діяльності, а й за рахунок додаткових мит та обмежень, що значною мірою підняло вартість логістичних операцій. Також на ускладнення логістики вплинула пандемія COVID-19, яка змусила значною мірою переглянути умови транспортування товарів та збільшити рівень контролю. Кліматичні зміни стали одним із ключових факторів впливу, який створив нову важливу вимогу до підприємств - контроль вуглицевого сліду. Російська агресія проти України значним чином вплинула на товарообіг в усьому світі, порушивши існуючі торгові маршрути та додавши ще більше впевненості в необхідності локалізації виробництва стратегічно важливих продуктів із міркувань безпеки. Всі ці фактори призвели до зростання вартості логістики, яка у ланцюгу доданої вартості піднялася вище і розглядається тепер як можливість товару бути доставленим своєму споживачеві.
Нова концепція ланцюга доданої вартості.
Сьогодні суспільство переживає еру нової індустріалізації, яка зазнала впливу турбулентного розвитку технологій, зростання соціальних та екологічних вимог, а також швидкої зміни геополітичної ситуації. Існуюча концепція створення ланцюга доданої вартості вичерпала себе по тій причині, що виробники в країнах, де були розміщені виробництва, за рахунок доступу до наданих технологій та стандартів не тільки зміцнили своє економічне становище, а й створили суттєву конкуренцію в інноваційному середовищі завдяки зміцненню власного сектору R&D та простій реплікації ноу-хау. Як показав досвід, міжнародне право не гарантує збереження інтелектуальної власності та погашення збитків у випадку її втрати чи крадіжки.
Таким чином додана вартість R&D зростає тільки за можливості швидкого прототипування та запуску продукту в серію, що суттєво піднімає цінність виробництва. Натомість через збільшену доступність маркетинг та брендинг суттєво втрачають позиції у ланцюгу створення доданої вартості, їх витісняє нова самостійна компонента - ціннісна складова, яка пов’язана зі створенням позитивного впливу на середовище та суспільство. Ця складова стає необхідною передумовою створення продукту та розташовується між розробкою та виробництвом. Це означає, що бренд та інструменти маркетингу не в змозі створити додану вартість, якщо продукт не може бути виготовлений у відповідності до цінностей споживача. Дистрибуція, як можливість доставки продукту споживачу, збільшує свою цінність через подорожчання логістики та наближається до сервісного обслуговування.
Нова концепція “Smiling Curve” з компонентою впливу.
На перший погляд незначні зміни можуть докорінно вплинути на стратегію ведення економічної діяльності, змушуючи підприємства змінювати свої бізнес-моделі, продукти та технології. Існуючі тенденції стимулюватимуть розвиток автоматизованого виробництва безпосередньо на місці споживання продукту, створюючи нові форми співробітництва між різними стейкхолдерами: споживачами, виробниками, постачальниками і навіть країнами.
Ключові висновки.
1. Ціннісна складова – зосередження на створенні позитивного впливу на середовище та суспільство стає важливою складовою створення доданої вартості. Компанії, які можуть продемонструвати свій соціальний та екологічний вплив, мають конкурентну перевагу.
2. Локалізація виробництва– загострення геополітичних конфліктів та проблеми глобальної логістики підштовхують компанії до локалізації виробництва. Це може підвищити витрати на виробництво, але забезпечити більшу незалежність та безпеку ланцюга постачання.
3. Роль технологій та інновацій – швидкий розвиток технологій та автоматизація можуть допомогти у зменшенні витрат на виробництво і підвищенні продуктивності, зокрема завдяки технологіям "виробництва на місці".
4. Співробітництво між стейкхолдерами – нова концепція ланцюга доданої вартості підкреслює важливість співробітництва між різними стейкхолдерами, включаючи споживачів, виробників, постачальників та держави. Це може сприяти створенню більш стабільних і резилієнтних систем виробництва та постачання.
Загальний висновок полягає в тому, що бізнес повинен адаптуватися до нових реалій, включаючи зміни в культурі споживання, технологічний прогрес, кліматичні зміни та геополітичні фактори. Нова концепція ланцюга доданої вартості може стати фундаментом для створення стійких та конкурентоспроможних бізнес-стратегій у цьому новому світовому порядку.
