Памятаю, як наприкінці 2012 року на адвокатському семінарі усім присутнім розповіли про нову систему безоплатної вторинної правової допомоги (БВПД). Звучало гарно, цікаво, однак для багатьох не перспективно, що і виклало більше скептицизму та недовіри.
З 1 січня 2013 року, все ж таки, БВПД запрацювало. Перші кроки були складними, оскільки всі лише вчилися як на практиці, так і на помилках.
Сутність БВПД полягала у тому, що «державних» адвокатів – апріорі не існує. Тому систему забезпечили таким чином, що створили державні установи – Регіональні центри, підконтрольні Координаційному центру (державного органу, що координується Міністерством юстиції України), які й укладають контракти з адвокатами на платній основі. Ціль полягала у «доступності» найбільш вразливих верств населення до гарантій захисту прав з боку держави. Фінансування при цьому знайшли за межами України, взявши на себе гарантії вдосконалення та поступового впровадження максимального захисту тієї частини населення, що цього потребує.
Адвокати, як механізм годинника, потребували захисту, гарантій та умов для їхньої праці. Без реміня, годинник працюватиме, однак корпусу як не крути – потребує. Створений «державний корпус» щороку і по даний час зазнає чималих поліпшень. Поліпшення стосуються не лише у покращення міцності, але й у прикрасах. Збільшивши штат, який не лише здійснює вчасного забезпечення адвоката до особи, що цього потребує та осіб, що перевіряють правильність складених актів за результатами наданих адвокатами послуг, але й ввели контроль над роботою адвокатів, тренерів, коучерів і т.д. Признаюсь, перші семінари та круглі столи, в тому числі за ініціативи міжнародних організацій, справили досить позитивнее враження, однак спроби контролю та примушування до участі в таких семінарах під погрозами розірвання контракту – примушували задуматись. Єдина деталь, що є найбільш хрупкою і вразливою, що поєднує годинниковий механізм з корпусом – це система оплати винагороди адвокатів.
- Система оплати адвокатів
Піддані були й зміни в системі оплати адвокатів. Під контролем міжнародних організацій, постійно проводились опитування, розроблялись системи вдосконалення а також поліпшення і збільшення рівня оплати. Потребувала система оплати й індексації внаслідок стрімкого падіння національної валюти. Адвокати, як субєкти господарювання, повинні були сплачувати майже 50% податків назад державі. За виїзд адвоката до особи, що була затримана в адміністративному порядку, оплата не перевищувала 7 доларів, 3.5 з яких потрібно було назад сплатити податку. Але й отримати цих 3.5 долара – це тривале складання акту, збирання відповідних документів та подальше очікування, в кращому випадку 1 місяць. Не рідко виникали ситуації, коли досягнення результату вимагало додаткових зусиль, однак відсутність додаткового коефіцієнту не стимулювало до роботи адвокатів. Усе це було з часом напрацювання піддавалось серйозних змін, в першу чергу позитивних, поки не пролунав перший дзвіночок ігнорування загальних принципів і понять законодавства з боку уряду.
- Невчасне звітування призводить до відмови в оплаті
11.03.2015 року, постановою Кабінету Міністрів України №110 від 11.03.2015року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо захисту прав людини шляхом спрощення доступу до безоплатної вторинної правової допомоги та підвищення якості її надання» було доповнено методику обчислення винагороди адвокатів, коефіцієнтом вчасності звітування про виконану роботу. Запізнення у звітуванні перед державою, що перевищувало 45-120 днів – зменшувало оплату праці адвоката з 100% до 25%. Перевищення дня вчасності звітування 120 днів і більше, коефіцієнт становить нуль, тобто повна відмова держави від оплати винагороди адвокату, який навіть по поважній причині не вчасно подав документи на оплату призводили до відмови в оплаті праці.
- Початок кінця
29.12.2017року постановою Кабінету Міністрів №1048 внесено чергові зміни до постанови КМУ №465 від 17.09.2014 року, якими збільшили оплату праці вдвічі. Здавалось би, реальнее поліпшення механізму, направлене на якісну роботу «годинника БВПД». Але встановлення ліміту у виплаті не аби як здивували. Причиною цьому стало не лише той факт, що такий ліміт встановили для всіх майбутніх виплат по справам, де адвокати взялись працювати ще до початку нововведень, але й в обмежені оплачуваності роботи, обсяг якої необмежений. Тобто адвокати, що почали здійснювати захист осіб в кримінальних проваджень на певних умовах в 2013-2017 роках поставили перед фактом: «максимум, що Ви отримаєте за роботу понад один рік – 50 прожиткових мінімумів для працездатного населення», що станом на сьогодні близько 92 тисяч гривень, половину з яких потрібно повернути державі у вигляді податків. Інший момент – це необмеженість обсягу праці при обмеженій виплаті. Черговий урядовий реферанс показав адвокатам, що гра відбувається виключно за їхніми правилами і на їхніх умовах.
31.01.2018 року Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито адміністративне провадження за позовом адвоката Жуковського В.В. про визнання вищевказаної постанови КМУ незаконною та нечинною в частині встановлення такого обмеження, але і ці доводи для уряду не стали переконливими. В своєму відзиві на адміністративний позов, представник Кабінету Міністрів України дав чітко зрозуміти позицію уряду – «не згідні на такі умови – розривайте контракт».
20.06.2018 року постановою Кабінету Міністрів України №511 «удосконалено та оптимізовано розрахунок винагороди адвокатів», як це було зазначено на сайті Координаційного центру, шляхом зниження межі максимальної винагороди майже втричі та позбавлення додаткових коефіцієнтів, які донараховувались при досягненні позитивних результатів адвокатами, що надають БВПД.
Зокрема той максимум, що може отримати адвокат за понад 1 рік праці в суді І інстанції, становить 19.5(попередня межа 50) прожиткових мінімумів для працездатного населення. Під час досудового слідства ця межа становить 9.5 прожиткових мінімумів.
Зменшили оцінку праці адвоката і шляхом зниження таких коефіцієнтів, як досягнення у зміні запобіжного заходу на менш, ніж обраний, ухвалення виправдального вироку, закриття провадження за відсутності складу злочину, звільнення від кримінальної відповідальності, зміна правової кваліфікації, звільнення від відбування покарання, призначення менш сурового покарання та мінімального строку(розміру) покарання, тощо.
На сьогоднішній день, чисельність штату осіб, що контролює діяльність адвокатів збільшена, поліпшені їхні умови праці та надано відповідне забезпечення, публікується значна кількість реклами а зустрічі з міжнародними організаціями проводиться лише за присутності представників «годинникового корпусу». Однак про те, яких негативних змін підданий годинниковий механізм – ніхто не вникає. Час йде. Однак годиннику йти лишилось не довго.
