"Спиратись" вони хотіли на закон

Новий закон "Про Національну поліцію" наберає повної чинності вже з 7 листопада цього року. Але Кабінет міністрів, мабуть, не розуміє, що завданням поліції - служити народу.

Український народ давно вимагає якісної реформи правоохороннихорганів в Україні. У сьогочасному світі й теперішнім розвитком подій для нашоїдержави вкрай актуальним є вдосконалення системи громадської безпеки населення. Закон України про Національну поліціюґрунтовано на європейських правових стандартах, що може допомогти нам у охороніправ і свобод людини, протидії злочинності, підтриманню публічного порядку тагромадської безпеки.  Хочу зазначити, новийзакон "Про Національну поліцію" наберає повної чинності вже з 7листопада цього року.  Але Кабінетміністрів, мабуть, не розуміє, що завданням поліції - служити народу. Кабмін, пристворенні підрозділів нацполіції, зараз виходить за межі своїх законнихповноважень та системно порушує його вимоги.

Хочеться чи то сміятися, чи то плакати, читаючи 15статтю Закону України про Національну поліцію. Уряд, порушуючи утворенняорганів цієї структури, наділяє керівника Національної поліції чи не всімаповноваженнями. Тобто, рішення Міністра внутрішніх справ і Кабінету Міністрів єнезаконними, якщо тільки з ними не погодився керівник. З цього виходить, що длябудь-яких кроків, а саме визначення структури поліції й територіальних органівполіції потрібні лише пропозиції керівника Національної поліції, якого в насдосі ще немає.

А тепер поговоримо про того, хто МОЖЕ статикерівником Національної поліції.

Ще влітку нам говорили про те, що в цю структуруможуть потрапити лише найкращі з тих, хто пройшов серйозний конкурс. І це нібичудово, бо до відбіркової комісії було запрошено представників громадськихорганізацій, журналістів та людей з народу. АЛЕ...Виявилося, що конкурс, якийпроводять поліцейські комісії розповсюджувався лише для посад молодшого складуНаціональної поліції. Коротше кажучи призначення на посади середнього та вищогоскладу проходила на "чесному слові", про яке у нас в країні вже всізабули. І це означає, що відбір на керівну посаду буде приходити так само, якце відбувається зараз – по знайомству, кумівству чи за гроші. Ще одна"чиста" краплина води з цього водоймища - просування поліцейських послужбі буде здійснюватися за бажанням (конструктивним чи ні) керівників. Тобтона світлих рицарів, що стоять на захист народу та його інтересів, нерозповсюджуються інтереси народу. Простішими словами ми не маємо чіткогомеханізму громадського контролю в процесі розгляду скарг на дії поліцейських увідповідних положеннях законопроекту немає. І якщо подумати, то фактично законопроектне змінює існуючої, недієвої системи дисциплінарної відповідальності.

Люди, які некомпетентні в юрисдикції, але вміютьчитати й аналізувати, ознайомившись із законодавчою базою, розуміють, що окреміположення Закону України «Про національну поліцію» є невідповідними до положеньКонституції України та Кримінального кодексу України. В результаті це можевикликати  порушення прав та свободлюдини й дискредитацію реформи поліції загалом.  Це є негативним наслідком для побудовидемократичного суспільства в Україні. Тому, при підготовці тексту до другогочитання, парламентському комітету слід звернути увагу на положення, які суперечатьгарантіям захисту прав людини.

У висновку можна перерахувати все вищесказане, абовизнати, що на шляху реформи правоохоронної системи ще багато перешкод.Найбільшою є небажання влади змінити спершу себе, а тоді й законодавчу базу. Бо,що ті реформи, якщо ніхто не здійснює свою діяльність відповідно дозаконодавства й не спирається на його базу. Хоча ні, якраз спираються, але тутвже вступає в дію метафора: "Спиратись вони хотіли на закон".