Строк одноразового (спеціального) добровільного декларування продовжено до 1 березня 2023

Ураховуючи актуальність озвученої проблематики, пропонуємо розглянути (а для когось – оновити в пам'яті) основні тези та опорні пункти процедури одноразового декларування.

«15» серпня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування благодійної допомоги, виплаченої на користь членів сімей поранених та загиблих учасників бойових дій під час участі у відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки України», яким, окрім іншого, внесені зміни у підрозділ 9-4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу щодо продовження строків одноразового (спеціального) добровільного декларування до 1 березня 2023 року (далі – Закон № 2516). Нині цей документ направлено на підпис Президенту України.

Цікаво, що не встигли законотворці прийняти цей закон, так того ж дня у Верховній Раді України був зареєстрований законопроект № 7671, яким пропонується продовжити проведення одноразового (спеціального) добровільного декларування (далі – одноразове декларування) до 31 грудня року, наступного за роком, в якому припинено або скасовано воєнний стан. Станом на зараз він опрацьовується у профільному комітеті.

Такі активні дії народних депутатів, спрямовані на пролонгацію цієї процедури так званою «податкової амністії», безсумнівно свідчать про те, що і держава, і приватні суб’єкти зацікавлені в якомога довшому існуванні чіткого механізму легалізації об'єктів власності та коштів, особливо в умовах непевності, породжених воєнним станом: перша здобуває можливість регулярно отримувати податкові надходження за збором з одноразового (спеціального) добровільного декларування (далі – збір з одноразового декларування), збільшувати свій ВВП, а другі – останній шанс вивести на світло «сумнівні» в аспекті сумлінності податкового очищення активи і капітали без заходів відповідальності.     

Ураховуючи актуальність озвученої проблематики, пропонуємо розглянути (а для когось – оновити в пам'яті) основні тези та опорні пункти процедури одноразового декларування. 

Нормативна база.

Основними нормативно-правовими актами, що присвячені регламентації процедури одноразового декларування, є:

1) Податковий кодекс України та Закон України від 15.06.2021 № 1539-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження одноразового (спеціального) добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету»;

2) Наказ Міністерства фінансів України від 02.08.2021 № 439 «Про затвердження форми одноразової (спеціальної) добровільної декларації та Порядку її подання»;

3) Постанова Правління Національного банку України від 5 серпня 2021 року № 83 «Про затвердження Положення про порядок відкриття та ведення поточних рахунків із спеціальним режимом використання в національній та іноземних валютах, банківських металах для цілей одноразового (спеціального) добровільного декларування». 

Суб’єкти одноразового декларування (декларанти, ті хто можуть скористатися процедурою).

Скористатися одноразовим декларуванням можуть:

1) фізичні особи - резиденти, у тому числі самозайняті особи;

2) фізичні особи, які не є резидентами України, але які були резидентами на момент отримання (набуття) об’єктів декларування чи на момент нарахування (отримання) доходів, за рахунок яких були отримані (набуті) об’єкти декларування, та які є чи були платниками податків. 

Не можуть бути декларантами:

1) особи, які станом на 1.09.2021 року (дату початку періоду одноразового декларування) є малолітніми/неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб (у тому числі батьків) та/або держави, або є особами, дієздатність яких обмежена і над такими особами встановлена опіка/піклування (Закон № 2516 цього правила не змінив та особи, що набули свого повноліття або цивільна дієздатність яких була поновлена після 01.09.2021 року, так само залишаються такими, що не можуть бути декларантами);

2) особи, які за будь-який період, починаючи з 1 січня 2010 року, виконують або виконували в Україні публічні функції, передбачені пунктом 37 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення";

3) особи, стосовно яких з боку України застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції". 

Об'єкти одноразового декларування (щодо якого саме майна декларанта допускається «податкова амністія»).      

Об'єктами декларування можуть бути належні декларанту на праві власності (у т.ч. на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності):

1) нерухоме майно (земельні ділянки, об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, у т.ч. об’єкти незавершеного будівництва);

2) рухоме майно (транспортні засоби, інше цінне рухоме майно (предмети мистецтва та антикваріату, дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, ювелірні вироби тощо);

3) валютні цінності (банківські метали, розміщені на рахунках, неготівкові національна валюта та іноземна валюта, право грошової вимоги, у т.ч. депозит, позика, оформлені у письмовій формі з юридичною особою або нотаріально посвідчені у разі виникнення права вимоги декларанта до іншої фізичної особи);

4) частки (паї) у майні юридичних осіб або в утвореннях без статусу юридичної особи, інші корпоративні права, майнові права на об’єкти інтелектуальної власності;

5) цінні папери та/або фінансові інструменти, визначені законом;

6) права на отримання дивідендів, процентів чи іншої аналогічної майнової вигоди, не пов’язані із правом власності на цінні папери, частки (паї) у майні юридичних осіб та/або в утвореннях без статусу юридичної особи;

7) інші активи фізичної особи, у тому числі майно, банківські метали, що не розміщені на рахунках, пам’ятні банкноти та монети, майнові права, що належать декларанту або з яких декларант отримує чи має право отримувати доходи на підставі договору про управління майном чи іншого аналогічного правочину та не сплачує власнику такого майна частину належного власнику доходу. 

Об’єктами декларування не можуть бути:

1) активи фізичної особи, одержані (набуті) декларантом внаслідок вчинення діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, крім кримінальних правопорушень або інших порушень законодавства, пов’язаних із:

а) ухиленням від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів);

б) ухиленням від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;

в) порушеннями у сфері валютного законодавства;

г) порушеннями у сфері захисту економічної конкуренції в частині порушення, передбаченого пунктом 12 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції";

2) активи фізичної особи, які належать декларанту, стосовно якого розпочато досудове розслідування або судове провадження щодо таких активів за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 212, 212-1, а так само статтею 366 (щодо документів податкової та/або фінансової звітності, митних декларацій, податкових накладних, первинних документів, іншої звітності з податків, зборів (обов’язкових платежів), статтею 367 (якщо кримінальне правопорушення пов’язане з порушенням вимог податкового, митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи) Кримінального кодексу України;

3) активи фізичної особи або юридичної особи, які належать декларанту, стосовно якого відкрито судове провадження у вчиненні будь-якого із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 209, 258-5 і 306, частинами першою і другою статті 368-3, частинами першою і другою статті 368-4, статтями 368, 368-5, 369 і 369-2 Кримінального кодексу України, та/або які підлягають стягненню як необґрунтовані в порядку, встановленому главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України;

4) кошти в національній та іноземній валютах, які на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації (далі – одноразова декларація) перебувають у готівковій формі (для цілей одноразового декларування декларант має розмістити кошти в національній та іноземній валютах у готівковій формі та/або банківських металах на поточних рахунках із спеціальним режимом використання в банках України до подання одноразової декларації – прим. авт.);

5) активи декларанта, які обліковуються (знаходяться) на рахунках фінансових установ та/або розташовані (зареєстровані) на території країни, визнаної державою-агресором згідно із законом, чи мають джерела походження з такої країни. 

Активи, що не потребують подання одноразової декларації.

Не здійснюється нарахування, подання одноразової декларації та сплата збору з одноразового декларування за наступними об'єктами:

1) нерухоме майно, розташоване на території України:

а) об'єкти житлової нерухомості:

- квартира/квартири, загальна площа якої/яких не перевищує сукупно 120 квадратних метрів, або майнові права, що підтверджені відповідними документами, на таку квартиру або квартири у багатоквартирному житловому будинку незавершеного будівництва;

- житловий будинок/житлові будинки, зареєстрований/зареєстровані у встановленому порядку в Україні, загальна площа якого/яких сукупно не перевищує 240 квадратних метрів, або житловий будинок незавершеного будівництва чи будинки незавершеного будівництва, загальна площа якого/яких сукупно не перевищує 240 квадратних метрів, за умови наявності у такої фізичної особи права власності на земельну ділянку відповідного цільового призначення;

б) об'єкти нежитлової нерухомості:

- нежитлові будинки некомерційного призначення та/або нежитлові будинки незавершеного будівництва некомерційного призначення, загальна площа яких не перевищує 60 квадратних метрів;

в) земельні ділянки:

- сукупний розмір яких по кожній окремій ділянці не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України.

2) один транспортний засіб особистого некомерційного використання.

3) інші активи, відмінні від перелічених, сумарна вартість яких не перевищує 400 тисяч гривень станом на 1 березня 2023 року (у разі якщо грошова вартість таких активів визначена в іноземній валюті, їх вартість зазначається у гривні за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, установленим Національним банком України на дату подання декларантом одноразової декларації). 

Ставки збору з одноразового декларування.

а) Ставка 5% до бази для нарахування збору застосовується до таких об'єктів декларування (т.зв. «українські активи»):

- валютні цінності, розміщені на рахунках у банках в Україні;

- права грошової вимоги до резидентів України;

- інші об'єкти декларування, відмінні від валютних цінностей, що знаходяться (зареєстровані) в України, крім тих, які оподатковуються за ставкою 2,5%. 

б) Ставка 9% до бази для нарахування збору застосовується до таких об'єктів декларування (т.зв. «закордонні активи»):

- валютні цінності, розміщені на рахунках в іноземних банках або в іноземних фінансових установах;

- права грошової вимоги до нерезидентів України;

-  інші об'єкти декларування, відмінні від валютних цінностей, що знаходяться (зареєстровані) за кордоном, крім тих, які оподатковуються за ставкою 2,5%. 

в) Ставка 2,5% до бази для нарахування збору застосовується щодо номінальної вартості державних облігацій України з терміном обігу більше ніж 365 днів без права дострокового погашення, придбаних декларантом у період з 1 вересня 2021 року до 28 лютого 2023 року до подання одноразової декларації (зміна граничного строку згідно з Законом № 2516). 

Також наразі існує механізм обрання деякими декларантами альтернативних ставок збору, а саме як альтернативу платник податків (не декларант, тобто звужується коло суб'єктів, які мають право на обрання альтернативних ставок збору – прим. авт.) може обрати ставки 6%, 11,5%, 3% відповідно замість 5%, 9%, 2,5% під умовою сплати податкового зобов'язання трьома рівними частинами. 

Так само, звертаємо увагу, що, на відміну від інших строків, встановлених в рамках процедури одноразового декларування, Законом № 2516 не було змінено (продовжено) граничний строк у нормативному положенні, закріпленому у абзаці п’ятому пункту 19 підрозділу 9-4 розділу ХХ Податкового кодексу України, відповідно до якого тимчасово з 1 вересня 2021 року по 1 березня 2022 року ставка збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування, визначена пунктом 8.2 пункту 8 цього підрозділу (9% - прим. авт.), застосовується у розмірі 7 відсотків, а як альтернативу платник податків може обрати ставку 9,5 відсотка із сплатою податкового зобов’язання трьома рівними частинами щорічно.

Це означає, що дія цієї тимчасової пільги з одноразового декларування не продовжується, а тому декларанти, які будуть подавати одноразову декларацію після 1 березня 2022 року, не зможуть скористатися цією зменшеною ставкою щодо закордонних активів та повинні будуть здійснювати розрахунок суми збору з одноразового декларування до сплати виходячи з основної (9%) або альтернативної ставки (11,5%).     

Як декларується?

Одноразова декларація подається безпосередньо до ДПС України:

- безпосередньо декларантом;

- в електронній формі;

- через електронний кабінет платника податків.

Декларант може додати до одноразової декларації відповідні документи або належним чином засвідчені їх копії, що підтверджують вартість об’єктів декларування, які знаходяться (зареєстровані) на території України.

Декларант зобов’язаний документально підтвердити вартість об’єктів декларування шляхом додання до одноразової декларації засвідчених належним чином копій документів, що підтверджують вартість об’єктів декларування, у разі якщо такі об’єкти знаходяться (зареєстровані) за межами України.

З 01.09.2021 по 01.03.2023 рр. декларант має право уточнити інформацію, зазначену у попередньо поданій одноразовій декларації, виключно шляхом подання нової одноразової декларації, при цьому попередньо подана одноразова декларація, інформація з якої уточнюється, вважається анульованою. Після закінчення періоду одноразового декларування уточнювати інформацію, що міститься в поданій одноразовій декларації, за загальним правилом неможливо.

Подання одноразової декларації має здійснюватися за чинною (актуальною) формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 02.08.2021 № 439.  

Сплата збору з одноразового декларування.

Сплата збору з одноразового декларування здійснюється декларантом протягом 30 календарних днів з дати подання одноразової декларації (одним платежем – прим. авт.).

Щодо сплати збору з одноразового декларування при виборі платником податків після 31 серпня 2022 року однієї з альтернативних ставок (сплата збору трьома рівними частинами), то з урахуванням змін, запроваджених Законом №2516, така сплата має здійснюватися наступним чином:

- сплата першого платежу - протягом 30 календарних днів з дати подання одноразової декларації;

- сплата другого платежу – до 1 травня 2024 року;

- сплата третього платежу – до 1 травня 2025 року.

У разі несплати або сплати в неповному обсязі суми збору з одноразового декларування, зазначеної в одноразовій декларації, у встановлений строк одноразова декларація вважається неподаною та на декларанта не поширюються передбачені законом державні гарантії та звільнення від відповідальності. 

Гарантії суб'єктам декларування при використанні ними права на подання одноразової декларації.

1) До декларанта, який сплатив у повному обсязі суму збору з одноразового декларування у встановлених порядку, строки та розмірі, а також виконав інші вимоги, передбачені підрозділом 9-4 розділу ХХ Податкового кодексу України, не можуть:

а) застосовуватися заходи забезпечення кримінального провадження, застосовуватися запобіжні заходи та вчинятися слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні у зв’язку з придбанням (формуванням джерел придбання), створенням, одержанням, використанням зазначених в одноразовій декларації активів за будь-який період до 1 січня 2021 року (у межах складу та вартості активів фізичної особи, зазначених в одноразовій декларації як об’єкт і база для нарахування збору з одноразового декларування), за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 212, 212-1 Кримінального кодексу України. Суми, щодо яких сплачено збір з одноразового декларування, вираховуються з установлених критеріїв для цілей кваліфікації правопорушення як кримінально караного діяння щодо активів фізичної особи, які були відображені (у межах складу та вартості) в одноразовій декларації;

б) розпочинатися провадження у справах про адміністративні правопорушення за порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також за статтями 155-1, 162, 162-1, 163-1 (щодо самозайнятої особи), 163-2 (щодо самозайнятої особи в частині сплати єдиного податку та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування), 163-4 (щодо самозайнятої особи), 163-15 (щодо самозайнятої особи), 164 (щодо самозайнятої особи), 164-1, 164-2 (щодо фізичної особи - підприємця), 165-1 (щодо самозайнятої особи), 166-6 (щодо самозайнятої особи) Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо такі правопорушення пов’язані з придбанням (формуванням джерел придбання), створенням, одержанням, використанням зазначених в одноразовій декларації об’єктів декларування до 1 січня 2021 року (у межах складу та вартості активів, зазначених в одноразовій декларації як об’єкт і база для нарахування збору з одноразового декларування);

2) Не проводиться податкова перевірка щодо джерела отримання декларантом чи фізичною особою доходів, за рахунок яких було одержано (набуто) задекларовані таким декларантом активи або активи, щодо яких не подається одноразова декларація згідно з пунктом 10 підрозділу 9-4 розділу ХХ Податкового кодексу України;

3) Одноразові декларації, а також відомості, що містяться в них, не можуть бути використані в розслідуваннях та/або перевірках стосовно декларанта, а також як докази у кримінальних провадженнях, справах про адміністративні правопорушення, цивільних та адміністративних справах (у межах складу та вартості активів, зазначених в одноразовій декларації як об’єкт і база для нарахування збору з одноразового декларування).

4) Активи фізичної особи (у межах складу та вартості), які зазначено у поданій одноразовій декларації, та відповідно сплачений збір декларантом у повному обсязі суми збору з одноразового декларування у встановлених порядку, строки та розмірі, а також одноразова декларація не можуть бути використані як підстава для відкриття кримінального провадження, кваліфікованого за статтями 212 і 212-1 Кримінального кодексу України, або повідомлення про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 155-1, 162, 162-1, 163-1 (щодо самозайнятої особи), 163-2 (щодо самозайнятої особи в частині сплати єдиного податку та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування), 163-4 (щодо самозайнятої особи), 163-15 (щодо самозайнятої особи), 164 (щодо самозайнятої особи), 164-1, 164-2 (щодо самозайнятої особи), 165-1 (щодо самозайнятої особи), 166-6 (щодо самозайнятої особи) Кодексу України про адміністративні правопорушення, або як доказ визнання декларантом факту вчинення ним зазначених у цьому абзаці правопорушень чи визнання ним вини у вчиненні зазначених у цьому абзаці правопорушень.

5) Відомості, що містяться у відповідних одноразових деклараціях та доданих до них документах, є конфіденційною інформацією та не підлягають розголошенню ДПС України, його посадовими особами без письмової згоди декларанта.

6) Одноразова декларація підлягає камеральній перевірці у спеціальному порядку (лише виявлення арифметичних та логічних помилок). Таким чином, податковими органами не проводяться документальні перевірки, що свідчить про відсутність фіскальної складової.

7) Звільнення від сплати військового збору.

Таким чином, держава надає платникам податків відносно чіткий механізм для узаконення статків, при отриманні яких до бюджету не були сплачені необхідні податки та збори. Користуватися ним чи ні – виключно добровільна справа кожного платника податку, але передусім варто пам'ятати, що згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.