Правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню

Основні вимоги до правочинів які відповідно до законодавства підлягають нотаріальному посвідченню

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягаєнотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом абодомовленістю сторін.

  Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншоюпосадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такоїнотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текстправочину, посвідчувального напису.

       Нотаріальне посвідчення може бути вчиненена тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам,встановленими статтею 203 Цивільного кодексу України (Надалі - ЦК) в якій вказано,що зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства,а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

   Особа, якавчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявленняучасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочинмає вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований нареальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняєтьсябатьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніхмалолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

        На вимогуфізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бутинотаріально посвідчений.

Відповідно до ЦК, обов’язковому нотаріальному посвідченні підлягаютьнаступні правочини (договори): 

•  Договіркупівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житловогобудинку (квартири) або іншого нерухомого майна;
• Договірміни (до договору міни застосовуютьсязагальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договірконтрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщоце не суперечить суті зобов'язання);
• Договір дарування нерухомої речі тадоговір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратнийрозмір неподаткового мінімуму доходів громадян;
• Договір ренти та договір про передачунерухомого майна під виплату ренти підлягають нотаріальному посвідченню;
• Договір довічного утримання (догляду);
• Договір найму будівлі або іншоїкапітальної споруди (підлягає нотаріальному посвідченні у разі укладення такогона строк не менше як три роки);
• Договір найму транспортного засобу(підлягає нотаріальному посвідченні у випадку коли укладається такий договір зфізичною особою);
• Договір оренди житла з викупом;
• Договір позички транспортного засобу(крім наземних самохідних транспортних засобів);
• Договір управління нерухомим майном;
• Спадковийдоговір підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації уСпадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Характерною ознакою недотримання нотаріальногопосвідчення правочину є те, що у разі порушення такого обов’язку, правочинвважається нікчемним. Нікчемний правочин або правочин,визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, у разі якщо занедійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє,можливість настання їх у майбутньому припиняється.

 Всудовому порядку такий правочин можливо визнати дійсним, якщо судом буде встановлено, що такий правочин відповідавсправжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочинуперешкоджала обставина, яка не залежала від її волі. 

Якщо сторони домовилися щодо усіхістотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулосяповне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від йогонотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разінаступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. (п. 2 ст. 220 ЦК.

За бажанням сторін нотаріус такожпосвідчить й інші письмові правочини, обов’язковість на посвідчення яких,законодавством не передбачена.