У в’язницю за сміх в залі суду. Уроки демократії

Можливо однієї лишень довіри до суду інколи замало?

Америка – колиска демократії. Здавалось би саме в цій країні, в якій прагнення щастя є осердям Декларації про незалежність, а свобода слова та й взагалі свобода, є найвищою цінністю, можна було б спостерігати такі явища як перерікання з головуючим суддею, вірус неявки до суду чи захоплення залів судових засідань… Власне, все те, що бачимо ми з вами тут, в Україні.

Але ж виявляється, що ні! В Сполучених Штатах суд поважають та навіть бояться. Можливо й навпаки, бояться, тому й поважають. Читаючи ці рядки більшість з вас заперечить, мовляв: «Це все тому що Америці суду довіряють!». І ви матимете рацію, але частково. До речі на піднятті рівня довіри до суду грунтується весь концепт судової реформи, що нині відбувається в Україні. Однак думаю, що випадок який трапився в одному з судів штату Детройт допоможе дати відповідь на питання: чи самої лишень довіри достатньо для того, щоб мати справедливий суд?

Цей випадок стався під час судового засідання в штаті Детройт. Справа стосувалась засудження Аманди Козал, яка в стані алкогольного сп’яніння спричинила ДТП, внаслідок якого загинув 31-річний чоловік. Підсудна визнала свою вину, розкаялась, однак суд присудив їй реальне покарання у вигляді позбавлення волі.

Під час судового розгляду родичка підсудної Донна Козал сміялась дивлячись в бік потерпілих. Це помітила головуюча суддя Лілард, зробила жінці зауваження виховного характеру про недопустимість такої поведінки в залі суду та в кінці промови резюмувала:

«Це суд! І тут вирішуються дуже серйозні питання…Ці люди тут засмучені, опечалені, через те що безглуздий вчинок забрав їх коханого, а Ви сидите тут і поводитесь наче це все жарт!

Ваша деструктивна та негідна поведінка порушила судовий розгляд справи, і Ви, Мем, підете до в’язниці округу Уейн на 93 дні». Відео інциденту можна переглянути за посиланням: https://www.clickondetroit.com/news/video-judge-throws-woman-out-of-court-during-deadly-dui-sentencing

Чи набула розголосу ця справа в ЗМІ? Виключно як повідомлення про подію на місцевому телеканалі. Тобто для американського суспільного сприйняття покарання за сміх в суді є нормальним явищем.

Думаєте в Україні під час слухання серйозних кримінальних справ в судах не буває випадків, коли родичі обвинуваченого сміються в бік потерпілих? Бувають, однак наша ментальність як і наше законодавство не дає суду можливостей реагувати на таку поведінку так жорстко.

Нижче перелічені випадки неповаги до суду, за що в нас можуть карати:

- злісне ухилення від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача, експерта, перекладача;

- непідкорення свідка, потерпілого, позивача, відповідача та інших громадян розпорядженню головуючого;

- невиконання поручителем зобов’язань, покладених судом під час провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства;

- відмова роботодавця від увільнення від роботи присяжного на час виконання ним обов’язків зі здійснення правосуддя;

- неприбуття присяжного в судове засідання без поважних причин;

- порушення порядку під час судового засідання;

- вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил.

І хоча цей перелік підлягає розширювальному тлумаченню судом, за жодне з цих діянь не передбачена кримінальна відповідальність. Досить демократично, чи не так?

За даними Єдиного реєстру судових рішень станом на сьогодні налічується 3559 постанов про притягнення осіб до відповідальності за прояв неповаги до суду. Це мало чи багато? Порівняйте самі, якщо щороку судами України розглядається півтора мільйони справ.

Наразі я не закликаю суддів бути жорсткішими та не пробачати вольностей людям, які приходять до храмів правосуддя, однак варто задуматись над тим, що однієї лишень довіри до суду інколи виявляється замало.

Відчуття поваги до суду потрібно прививати змалечку та виховувати в дорослому віці, якщо змалечку цього не було зроблено. Поважати суд означає не тільки поважати права інших людей та закон. В першу чергу, це означає поважати себе, як людину, частину соціуму. Якщо ж з повагою до себе справи зовсім кепські, на допомогу має прийти суд, з мечем та книгою закону.