Про окремі питання застосування строків позовної давності

Досить часто в судовій практиці виникає ряд спірних питань стосовно застосування строків позовної давності при розгляді спорів у кредитних правовідносинах. З огляду на це судовою палатою у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду ц

Досить часто в судовій практиці виникає ряд спірних питань стосовно застосування строків позовної давності при розгляді спорів у кредитних правовідносинах. З огляду на це судовою палатою у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначено наступне роз’яснення.

Пунктом 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" судам роз'яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), зазначене вище правило застосовується й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Зазначене роз'яснення стосується і позасудового порядку вирішення спорів, і в разі звернення з відповідним позовом до суду.

Офіційне тлумачення статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" надано також і в Рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг).

Стосовно застосування положень частини третьої статті 267 ЦК України слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.3 і 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (стаття 303 ЦПК України ), то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Заява позивача про поновлення строку позовної давності (частина п'ята статті 267 ЦК України ) не означає, що подана заява (відповідачем) про застосування позовної давності, тобто про сплив позовної давності, є наслідком відмови в позові, якщо він обґрунтований.

У разі, якщо відповідач подав заперечення проти позову, пославшись на сплив позовної давності, то зазначена заява є підтвердженням того, що відповідач зробив заяву про застосування позовної давності.