Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
Наприкінціминулого тижня провладна більшість пізно вночі прийняла Закон України «Провнесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земельдержавної та комунальної власності». Цей документ фактично створює правовіпередумови для функціонування ринку земель. А оскільки Україна досі не готовадо вільного продажу землі, правильніше буде сказати, що зазначені передумови необхіднічинній владі для масштабного земельного дерибану.
Але звернемося до самого закону. Зокрема, у ньому в новій редакціївикладено статтю 122 Земельного кодексу України. Відповідно до неї Кабінет Міністрів України передає земельні ділянкисільськогосподарського призначення державної власності до статутного капіталудержавного земельного банку, який стовідсотково належить державі та не підлягаєприватизації.Тільки от насправді зазначене положеннясуперечить Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно якогоформування статутного капіталу банку здійснюються шляхом грошових внесків (ст.32).
Для того, щоб зрозуміти,навіщо провладна більшість надала зембанку такі протизаконні «привілеї», требазгадати нещодавню постанову Кабміну «Про створенняДержавного земельного банку». Згідно неїосновним завдання цієї установи буде управління та консолідація земельдержавної власності і розвиток малого і середнього бізнесу на селі за рахунокдешевих кредитів.
Так,нині урядовці обіцяють, що кредитна ставка для малого та середнього бізнесунібито становитиме 8-9 % річних, що мінімум удвічі менше за ставку комерційнихбанків. Тільки от після таких слів провладних посадовців у пам’яті одразуспливають нещодавні обіцянки Януковича щодо дешевих іпотек для молоді, які врезультаті виявилися звичайною мильною булькою. Схоже на те, що кредити відземельного банку за мінімальною ставкою повторять цей же шлях розвитку – їхотримає незначна кількість людей, наближених до «верхівки».
Проте,найцікавішою у даному випадку є можливість Державного земельного банкупродавати та купувати землі. Виходить, що саме заради цієї функції провладнабільшість і прийняла вище згаданий закон, що передає землю сільгосппризначеннядержавної власності до статутного капіталу земельного банку. Адже перед цим урядовціофіційно заявили, що управління та консолідація земель – це досить дорогі процеси, які не можедозволити собі бюджет України. Тому, на їхню думку, Земельний банк в Україні повинен працювати напринципах самоокупності та самофінансування за рахунок ринкових операцій ізземлею. А значить це одне – під прикриттям «самофінансування» банк продаватимеземлю направо і наліво, а точніше – своїм та за безцінок.
Аот продавати дійсно є що – нині держава володіє 12 мільйонами гектарів угідь, 2з яких – відумерла спадщина. Якщо ж врахувати те, що середня вартість гектаранині становить 20 тисяч гривень, то виходить, що загальна вартість державнихземель щонайменше – 240 мільярдів гривень.
Такимчином, в прийнятий закон провладна більшість в останній момент фактично«зашила» положення, що створюють умови для функціонування державного земельногобанку. Тільки от насправді сама діяльності цієї структури нині залишаєтьсяневрегульованою, оскільки скандальний законопроект «Про ринок земель» досізнаходиться на розгляді в парламенті. Тільки от, на жаль, поняття законностініколи не було стримуючим фактором для чинної влади – доказом цьому є дваостанні роки.
10.09.2012 17:11
На старт! Увага! Або На крок ближче до земельного дерибану
Наприкінці минулого тижня провладна більшість пізно вночі прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».
Наприкінціминулого тижня провладна більшість пізно вночі прийняла Закон України «Провнесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земельдержавної та комунальної власності». Цей документ фактично створює правовіпередумови для функціонування ринку земель. А оскільки Україна досі не готовадо вільного продажу землі, правильніше буде сказати, що зазначені передумови необхіднічинній владі для масштабного земельного дерибану.
Але звернемося до самого закону. Зокрема, у ньому в новій редакціївикладено статтю 122 Земельного кодексу України. Відповідно до неї Кабінет Міністрів України передає земельні ділянкисільськогосподарського призначення державної власності до статутного капіталудержавного земельного банку, який стовідсотково належить державі та не підлягаєприватизації.Тільки от насправді зазначене положеннясуперечить Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно якогоформування статутного капіталу банку здійснюються шляхом грошових внесків (ст.32).
Для того, щоб зрозуміти,навіщо провладна більшість надала зембанку такі протизаконні «привілеї», требазгадати нещодавню постанову Кабміну «Про створенняДержавного земельного банку». Згідно неїосновним завдання цієї установи буде управління та консолідація земельдержавної власності і розвиток малого і середнього бізнесу на селі за рахунокдешевих кредитів.
Так,нині урядовці обіцяють, що кредитна ставка для малого та середнього бізнесунібито становитиме 8-9 % річних, що мінімум удвічі менше за ставку комерційнихбанків. Тільки от після таких слів провладних посадовців у пам’яті одразуспливають нещодавні обіцянки Януковича щодо дешевих іпотек для молоді, які врезультаті виявилися звичайною мильною булькою. Схоже на те, що кредити відземельного банку за мінімальною ставкою повторять цей же шлях розвитку – їхотримає незначна кількість людей, наближених до «верхівки».
Проте,найцікавішою у даному випадку є можливість Державного земельного банкупродавати та купувати землі. Виходить, що саме заради цієї функції провладнабільшість і прийняла вище згаданий закон, що передає землю сільгосппризначеннядержавної власності до статутного капіталу земельного банку. Адже перед цим урядовціофіційно заявили, що управління та консолідація земель – це досить дорогі процеси, які не можедозволити собі бюджет України. Тому, на їхню думку, Земельний банк в Україні повинен працювати напринципах самоокупності та самофінансування за рахунок ринкових операцій ізземлею. А значить це одне – під прикриттям «самофінансування» банк продаватимеземлю направо і наліво, а точніше – своїм та за безцінок.
Аот продавати дійсно є що – нині держава володіє 12 мільйонами гектарів угідь, 2з яких – відумерла спадщина. Якщо ж врахувати те, що середня вартість гектаранині становить 20 тисяч гривень, то виходить, що загальна вартість державнихземель щонайменше – 240 мільярдів гривень.
Такимчином, в прийнятий закон провладна більшість в останній момент фактично«зашила» положення, що створюють умови для функціонування державного земельногобанку. Тільки от насправді сама діяльності цієї структури нині залишаєтьсяневрегульованою, оскільки скандальний законопроект «Про ринок земель» досізнаходиться на розгляді в парламенті. Тільки от, на жаль, поняття законностініколи не було стримуючим фактором для чинної влади – доказом цьому є дваостанні роки.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- Чи на часі культура біля фронту: кейси Запоріжжя, Дніпра та Бердянська Єлизавета Нечет 11:16
- Ранок мільйонера без фільтрів: що реально працює, а що лише Instagram-естетика Олександр Скнар 09:04
- Як правильно перевірити забудовника: про що вам не розкажуть у відділах продажів Антон Мирончук вчора о 19:49
- Інвестиційні підсумки 2025 року. Постмодерн "править бал" Юрій Костоглодов вчора о 17:00
- Інформаційна безпека бренду: практичний протокол захисту від фейків і дипфейків Альона Карпінська вчора о 13:16
- Реабілітація після блефаропластики: коли панікувати не треба, а коли – негайно до лікаря Дмитро Березовський вчора о 10:49
- AI-апокаліпсис, якого не буде Олександр Бутко 09.02.2026 23:00
- Soft Power та культурна дипломатія через системні міжнародні проєкти Ванда Орлова 09.02.2026 15:30
- Пастка автономності: чому власна генерація приносить збитки Ростислав Никітенко 09.02.2026 09:22
- Обшук без паніки: алгоритм дій, який захищає більше, ніж мовчання Вадим Графський 08.02.2026 20:17
- Від івентності до інституційності: як українська культура потребує системи Ванда Орлова 08.02.2026 15:30
- Добре, поки все добре. Чому шлюбний договір – це не про розлучення Надія Вороницька 07.02.2026 17:11
- Пастка "голодного художника": Чому інвестиції в "зручне" мистецтво не приносять дивідендів Ванда Орлова 07.02.2026 15:30
- Перевірка нерухомості перед купівлею та де найчастіше "ламається" угода Вадим Графський 07.02.2026 10:36
- Як перевести прощання зі співробітником із площини емоцій у цифри Олександр Висоцький 07.02.2026 09:09
Топ за тиждень
- Європейський Союз та Україна: від економічної інтеграції до безпекового партнерства 344
- Вплив аудитів Рахункової палати на управління Програмою медичних гарантій 305
- ВП ВС вдруге розглянула питання 10-відсоткового ліміту в публічних закупівлях 229
- Медіаграмотність і глибока стурбованість: розбір без ілюзій 193
- Стандарти доказування у справах про адміністративні правопорушення: аналіз практики 157
Популярне
-
У Польщі склали список професій, за якими іноземці швидше отримають дозвіл на роботу
Бізнес 13437
-
Київстар і Vodafone хочуть об’єднати вежовий бізнес. lifecell проти
Бізнес 2828
-
Нове тепло для столиці. Чи є способи замінити зруйновані ТЕЦ в Києві
Бізнес 2755
-
Україна вперше відправила контрейлерний поїзд до Угорщини, частково – євроколією: фото
Бізнес 2057
-
Дві-три чашки кави на день можуть знизити ризик деменції – але є важлива умова
Життя 1595
Контакти
E-mail: [email protected]