Чиї ж пісні співають під пам'ятником Тарасу Шевченку у Києві?

Продовження учорашньої теми.

Це відео, пані й панове, (його ви знайдете в кінці публікації) планував я використати впопередньому своєму матеріалі, вчора ще, де розповідав про останнє цьогорічнезасідання вінницького земляцтва ТзОВ "Вінничани у Києві". Вінопублікований на Інтернет ресурсі мого блога «Ліги.нет» під заголовком «Засідаловінницьке земляцтво у Тараса Шевченка в обійсті»  Але змушений був залишити його позаілюстрацією, і ось саме через що...

Нагадаю, подія відбувається в ресторані "ОПАНАС",що розмістився у самому середмісті столиці, вважайте, за пів сотні кроків відмонументального пам’ятника генію українства Тарасові Шевченку, у парку іменіКобзаря. І тепло, і світло, і затишно там, - це правда. І смачно готують також.Час від часу до гостей на яву виходить яскраве голосисте тріо, котре бачимо вось цьому барвистому відеоряду. І тут мимоволі самі душі відвідувачів вплітаютьсвої голоси до задушевного співу. Бо ж люди прийшли все-таки відпочити. Он вінничаниз походження Віталій Кононов і Олексій Івашківський переконливопродемонстрували: якщо треба заспівати, вони з вокалом не забаряться.

А категорично не штимувало до моєї публікації інше. Вихідтріо українських музикантів у зал ресторану відбувався, по-правді казати, відвипадку до випадку. А весь музичний супровід вечора в цьому «ОПАНАСІ» (а ну-мо,здогадайтеся, який?), та, звісно ж, під давно вже остогидлий московітськийшансон. Постійний, стовідсотковий, до запаморочення голови. Аж хотілося,даруйте, смачно вилаятись з того капосного приводу, або ж перейменуватиресторан на московітський копил – у «АФАНАСІЙ», щоб він згорів на тому ж містіз таким найменням. Тому, власне, плюнувши на загалом гарну, доладну вечорницю,подався я зарання додому... А що залишалося слухати рашівський шансон?

Якби під пам’ятником нашому батькові нації лежав безсмертнийТарас, він би вже давно, либонь, розкопався, і , мабуть же, зі смертельноюкосою пробігся б за всіма тими, хто творить наругу над нашим народним духом,нашими пісенними традиціями. Ще й пройшовся з тим жахливим атрибутом Хрещатикомдо управління культури КМДА, завітав би до міністра культури України. (ах, онже ж, де ти заховався, супчику-голубчику!?)

Паскудна, недолуга братіє! Невже ви взагалі без мізків, щобпоруч зі святим місцем України, поруч з нашим головним Тарасовим пам'ятником допускаєтещовечірнє надривне волання: "ах, какая жєнщіна?!, "гаспада,офіцери"? Це просто наруга над всім українським, над нашоюненькою-Україною.

Я не розмістив цю відеокапсулу у своєму вчорашньому матеріалілише через одне: аби не сказали, що, мовляв, цьому Горобцю ніколи не догодиш.Ні, земляцтво абсолютно тут ні до чого. Тому проблему цю порушую в окремійпублікації, окремій від розповіді про засідання земляцтва. Позаяк пройти мимотакого кричущого порушення етичних, моральних норм життя в столиці України, унашому святому місці Києва просто неможливо.

Звертаюся до активістів боротьби за перетворення Києва вукраїномовну столицю з проханням: підключіться, друзі-браття, навчіть недолугихрестораторів українськими піснями зустрічати своїх гостей! Це буде правильно ічесно. Насамперед мої слова звернені до керівників громадських організацій, якістоять на сторожі видалення московітського багна зі столиці - до АНДРІЯ СМОЛІЯ,до ОЛЕКСАНДРА ВОВЧЕНКА, до ЮРІЯ ГНАТКЕВИЧА, до МИКОЛИ ШИЛА.

Давайте, друзі, спільними зусиллями вирвемо шансонний бур’ян з-під могили нашого священного пророка.

Відео до публікації дивитися тут:

https://www.facebook.com/tetiana.bodun/videos/205859389976544/?fref=ts