Тепер я вже точно знаю, пані й панове, що в одній галузі співпрацювати з владою можна і треба. Це в такій важливій царині, як видання книг.
Якщо ще хтось пам’ятає, в перші дні літа 2016 року Київська міська організація Національної спілки письменників України (НСПУ) разом із Київською міськдержадміністрацією провели конкурс на визначення кращих рукописів нових творів серед професійних літераторів столиці. Участь у цій своєрідній олімпіаді кмітливих з побудови творчих сюжетів, використання тонкощів української мови і викладу думок, змалюванню образів на папері взяло участь без малого дев’ять десятків членів НСПУ. І мені вдалося з своїм свіжим, ще гарячим рукописом книги «Постаті з вирію» зайняти перше місце в тому конкурсі. Мій твір набрав найбільше - 42 бали з пів сотні можливих. Десять рецензентів читали свіжодруки письменників й оцінювали їх за десятибальною шкалою.
А далі все було, як за помахом чарівної палички: рукопис у відомому Київському видавництві «Фенікс» перетворили у книжку. На початку нинішнього року її видрукували, звичайно ж, мізерним тиражом – лише в п’ятсот екземплярів (але дарованому коню в зуби не дивляться!), і розвезли по бібліотеках м. Києва.
Здавалося, що я назавжди розпрощався зі своїм твором, загубив його поміж людьми. Але тут виявилося, що влада попри все, ще й контролює, а як народ читає видані нею твори, на виробництво яких потрачено муніципальні кошти. І тут для мене, можна сказати, відкрилося найприємніше. Київська міськдержадміністрація недремно слідкує за книговидачею творів колишніх літературних конкурсантів бібліотека міста. Одне слово, цими днями на мою електронну адресу прийшов лист від Олексія Шепетовича, з такими ось довжелезними службовими реквізитами його службової посади - головний спеціаліст відділу аналізу інформації та видавництв Управління інформаційної політики та комунікацій Департаменту суспільних комунікацій Київської міської державної адміністрації. Він повідомив, що «…Публічна бібліотека ім. Лесі Українки для дорослих в м. Києві надала статистику видачі книг у бібліотеках міста Києва у 2017 році, по книгам, що були відібрані Видавничою радою у 2016 році». Пан начальник в приписці додав, що «це статистика за червень-жовтень 2017, оскільки тільки у кінці травня були розподілені усі книги».
До цього були подані статистичні дані того, як затребувані читачами книги, видані на кошти Київського муніципалітету.
Виявилося, що за цей час, тобто з цьогорічного червня по жовтень (фактично за чотири місяці!) мою книжку «Постаті з вирію» (електронна версія твору знаходиться тут - http://vinnychany.kiev.ua/!_ata/data/151.pdf) взяли в бібліотеках Києва для прочитання 297 читачів. Найбільше, у Шевченківському та Солом’янському районах столиці.
Гадаю, що це не погано. Особливо, коли врахувати, що ніхто пропагандою, рекламою твору, в тому числі й я, не займається.
Ви ж, звичайно, запитаєте: а як це виглядає на фоні інших творів?
Відповідаю. Є більш затребувані книги. До прикладу, «Київ енциклопедія» Віталія Абліцова, Лева Кудрявцева «Наш стародавній Київ», «Щоденник Майдану…» підготовлений Українським національним інститутом пам’яті. Тут, думається, треба враховувати інтереси громадян столиці. Цілком природньо, що вони хочуть знати якнайбільше про своє чарівне місто, про те, що насправді відбувалося в період подій 2013-2014 років у центрі Києва.
Проти моїх трьохсот книговидач більше, а це – 364 затребувань у книги «Апокаліпсис прожитий учора» Любові Годлевської, 368 - Володимира Коваленка «Сільська відьма». Нічого дивного: у період соціальних загострень, потрясінь люди завжди більше звертаються до явищ буцімто надприродніх сил, до діянь різних перевертнів і шарлатанів. Думаю, що й це привертає увагу читачів до книг, які в назвах своїх носять подібні виклики.
А ось над іншими бібліотечними новинками, моя книга явно верхує, і я цьому, зрозуміло, вельми радий.
Друзі! Не поминайте бібліотечних фондів. Там дуже багато цікавого. В тому числі й моя остання, зовсім свіжа книга «Постаті з вирію».
