Вічно юний і мудрий Олег Ольжич

              Нині, друзі, аби ви знали, великий день  у борців за створення потужної власної нації:110 років тому, у Житомирі, народився Олег Олександрович Кандиба – знаменитий науковець,патріот, поет Олег Ольжич. Син Олександра Олеся. 

         Прожив він лише 36 літ, бо по-звірячому був закатованийфашистами у концтаборі, а залишив по собі слід планетарної людини. Бо вже в23-и став наймолодшим доктором археології, хоча з малолітства чудово малював івиявляв здібності до музики. Тема докторської - «Неолітична розписна кераміка Галичини». Йогопраці в цій царині й по нині вражають науку чіткістю й довершеністю гіпотез,доказовістю своєї практичної бази. 

Світотримав, як іноді поза очі називали його, «ходячу енциклопедію» в галузі знань,над якими вдало опікувався. Самотужки оволодів цілим рядом різних мов. Науковістатті друкував практично у більшості європейських держав, готуючи їх воригіналі. Його запрошують читати лекції в Гарвардському університеті. Але життянації Ольжича виявилося у небезпеці, і патріот-українець, стає борцем за щастясвого народу. Не рядовим. Життя одразу вивищує його над іншими. Олег Ольжичправа рука знаменитого Євгена Коновальця, він один із перших лідерів ОУН –керівник культурної реферантури. Він стає ідеологом і філософом в обґрунтуванніролі героїчної свідомості в національно-визвольній боротьбі українців за своюнезалежність і самостійність. Він і по нині за вчителя для нас усіх! 

Ольжичунікальний поет. Його вірші не про квіточки і колір очей гарненьких дівчат, непорожній набір сентименталізму, він пише про людські почуття, котрі здатнівиховати в українцях волю і честь, цілісну натуру і залізний характер. Те, щовизначає кредо патріотів-націоналістів. У його поезії мудрість віків, позаяксаме так мислять археологи. Почитайте лишень один з кращих творів Ольжича – «Бувже вік золотий». Тут історичне мислення проглядає з кожного рядка вірша,яскраво вирізняє тонку і чутливу інтуїцію автора. 

Ольжичпоет, який вимагає і від читача бути інтелектуалом, бо його творчість, цепоезія високої культури. Людина без ерудиції, знань історії, філософії, мистецтвапролетить над його віршами, як «фанера над Парижем». В його віршах зашифрованаглибинна мудрість століть, яку він розгадав як науковець. 

Матитакого мудрого, красивого сина, яким пишався батько – Олександр Олесь, буловисоким щастям. І коли Олега не стало, зупинилося й серце батька. Так ужевлаштоване людське життя. 

Щастянаше в тому, що Олег Ольжич жив і творив, показав нам усім, як потрібно любитисвій народ, свою націю, боротися за її щастя. 

СлаваУкраїні!