Як захистити свої права, якщо про вас поширили недостовірну інформацію у мережі Інтернет?

Мережа Інтернет є звичним для нас ресурсом отримання інформації.

Нещодавно Центр Разумкова провів соціологічне дослідження, згідно із результатами якого пандемія COVID-19 та карантин помітно вплинули на споживання інформації громадянами України. В першу чергу, серед українців у цілому зріс попит на інформацію. Крім того, дослідження показало, що близько 44% респондентів у 2020 році отримали інформацію із соціальних мереж, а не менше 27% - з українських інтернет-ЗМІ.

Конституція України гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34). Таке право передбачає вільне збираня, зберігання, використовування і поширювання інформації усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. При цьому, законодавством визначені «межі» реалізації цього права. Зокрема, інформація повинна бути достовірною і не порочити честь, гідність та ділову репутацію інших осіб і, відповідно, поширюватися з дотриманням законодавства України.

Саме честь і гідність, які можуть бути порушені під час розповсюдження недостовірної інформації визнанні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 Конституції). Право на захист своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами, встановлено положеннями статті 55 Конституції.

Чинне законодавство України також встановлює механізм захисту прав і свобод порушених внаслідок поширення недостовірної інформації. Зокрема, особа, право якої порушено, може використати загальні та спеціальні способи захисту таких прав. Тобто особа, у випадку порушення її честі, гідності та ділової репутації, внаслідок розміщення недостовірної інформації в мережі Інтернет може звернутися до особи, яка розмістила таку інформацію з вимогою про її спростування або піти до суду з відповідним позовом.

Законодавством України встановлені особливості визначення належного відповідача у таких категоріях справ. Так, зокрема, належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. При цьому, якщо автор поширеної  інформації – невідомий  або його та/чи його місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту – вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений матеріал, оскільки  саме  він  створив технологічну  можливість  та  умови  для  поширення  недостовірної інформації (пункт 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1).

За поширення недостовірної та неправдивої інформації передбачена цивільна, адміністративна або кримінальна відповідальність.

Цивільна відповідальність полягає в тому, що у випадку поширення неправдивої, недостовірної, перекрученої інформації щодо фізичних, юридичних осіб до автора такої інформації може бути застосована відповідальність у вигляді спростування, відповіді, відшкодування завданої шкоди, а в деяких випадках - вилучення накладу газети, журналу тощо за рішенням суду. Особливістю цього виду відповідальності є те, що вона може бути застосована незалежно від способу розміщення недостовірної інформації, тобто незалежно від того, чи поширюється вона через зареєстроване ЗМІ, чи в мережі Інтернет за допомогою соцмереж тощо.

Адміністративна відповідальність за поширення недостовірної інформації може бути застосована до ЗМІ (телебачення і радіомовлення), щодо яких існують спеціальні процедури державного контролю. Така відповідальність виражається у оголошенні попередження, стягненні штрафу або анулювані ліцензії на підставі рішення суду за позовом Національної ради (стаття 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993 року № 3759-XII). Для фізичних осіб адміністративна відповідальність за поширення недостовірної інформації виражається у накладенні штрафу від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робітах на строк до одного місяця з відрахуванням 20% заробітку (стаття 173¹ Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року №8073-X).

Кримінальна відповідальність виникає за поширення інформації, яка має на меті заподіяння шкоди суспільству загалом, незалежно від її правдивості або неправдивості. Крім того, положення Кримінального кодексу визначаються відповідальність за правопорушення, які включають поширення недостовірної інформації, зокрема, свідомо неправдиве повідомлення про підготування вибуху, підпалу або решти дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками тощо.

Таким чином, в Україні існує законодавчо-визначений механізм захисту прав, порушених внаслідок поширення недостовірної інформації. Важливою умовою при захисті честі, гідності та ділової репутації, внаслідок поширення недостовірної інформації є визначення характеру такої інформації та з’ясовування її природи - фактичне твердження чи оціночне судження.