Наміри Мінсоцполітики запровадити другий рівень пенсійної реформи вже у 2014 році є надто оптимістичними, враховуючи, що здійснювати реструктуризацію всієї економіки нинішня влада явно не планує.
Наміри Мінсоцполітики запровадити другий рівень пенсійної реформи вже у2014 році є надто оптимістичними, враховуючи, що здійснювати реструктуризаціювсієї економіки нинішня влада явно не планує.
Кроків, які на цьому шляху планує зробити влада: ліквідувати дефіцитПенсійного фонду, легалізувати зарплати та погасити заборгованість з виплатзарплат і внесків до Пенсійного фонду, буде недостатньо та й реальність їхздійснення при нинішньому державному менеджменті викликає великі сумніви. Перехіддо накопичувального рівня пенсійного забезпечення вимагає значно ширшого комплексувзаємопов’язаних заходів економічного, соціального та демографічного характеру.
Якби влада справді прагнула ефективного розвитку пенсійної системи, то першза все, вона б зменшила податкове навантаження на фонд зарплати до 15%, іодночасно з цим збільшила частку заробітної плати у вартості кінцевого продуктуабо послуги до 55-65%. При цьому необхідно створити надійний державний механізмгарантованої виплати пенсій у випадку зловживань або банкрутства пенсійнихфондів другого рівня. Крім того, управління пенсійними фондами однозначноповинно відбуватися на тристоронній основі – держава-профспілки-роботодавці. Такожважливо, що запровадження другого рівня пенсійної реформи зазнає фіаско, якщопаралельно не будуть розроблені й реалізовані національні програми створенняробочих місць та збільшення тривалості життя.
При нинішньому розмірі середньої зарплати запровадження накопичувальнихфондів абсолютно не вирішить проблему належного пенсійного забезпечення. Потрібнобути реалістами: сьогодні працівник, який працюватиме з 18 до 60 років і матиме42 роки трудового стажу, зможе відкласти рівно стільки, щоб за міркамиофіційного прожиткового мінімуму безбідно жити лише 6,5 років. Якщо ж говоритипро реальні ціни на продукти й послуги, то «пенсійних заощаджень» ледьвистачить на 2,5-3 роки. Отже, якщо рухатися запропонованим владою шляхом, то українськічоловіки, які стануть учасниками так званої накопичувальної пенсійної системи, близько8 останніх років свого життя не матимуть засобів до існування, а жінкамдоведеться животіти взагалі 13-16 років.
Поспішне запровадження другого рівня пенсійного забезпечення є ні чиміншим, як черговою спробою влади врятувати нинішню солідарну систему за рахунокзапровадження накопичувальної.
Першою спробою було запровадження самої пенсійної реформи, яке по сутізвелося лише до збільшення пенсійного віку і не дало якісних результатів.Аналогічне фіаско чекає й запровадження другого рівня пенсійного забезпечення,якщо влада докорінно не перегляне свою економічну, податкову та соціальнуполітику, якщо не розпочне стимулювати розвиток реального сектору економіки.Крім того, потрібні й суттєві законодавчі зміни – зокрема перегляд Податковогокодексу і докорінна зміна нинішнього пенсійного законодавства.
