Золото і дефолт: хто кого

Останні кроки Нацбанку: запобігання дефолту чи широкий крок на зустріч?

Остання новація від Нацбанкуполягає у зменшенні частки золота в українських золотовалютних резервах. Тепервага «чистого» золота обчислюється в межах 6,2 мільярда доларів. Це критичномала маса, яка не лише не відтерміновує дефолт, а тільки наближає його. Відомо,що за канонами фінансової безпеки країна повинна мати золотовалютні резервимінімум на рівні трьох місяців імпорту. В українських умовах це приблизно 20-25мільярдів. Але аж ніяк не шість.

При всій антипатії до попередньої влади не можна проігноруватибеземоційну мову цифр. З кінця 2010-го до початку 2013-го, коли головою Нацбанку був Сергій Арбузов, запасизолота в резервах НБУзбільшилися з 27,5 тонни до 35,5 тонни. Вартість всьогометалу за цей же час зросла з $1,2 млрд до $1,9 млрд. Максимум був досягнутийна початку цього року, коли Нацбанк України володів 42,6 тонни золота.

Відтак золото… зникло. Золото,так необхідне для підтримання національної валюти в екстренних випадках, длязабезпечення так званого «критичного імпорту», тобто поставок нафти та газу,просто випарувалось. Говорячи про це, голова Нацбанку Валерія Гонтарєва дещо«плутається у показах». То з її слів випливає, що банкірша сама не відає, деподівся дорогоцінний метал, то виходить, що золото було зумисно продано – задляпідтримання падаючої гривні.

Однак пояснитикатастрофічне скорочення золотого запасу девальвацією гривні і продажем золотапід її забезпечення – неможливо. Адже 92% резервів Нацбанку – це іноземнавалюта, яку куди доцільніше використовувати для підтримки гривні та покриттяпоточних зобов'язань. До того ж, з березня цього року світові ціни на золотострімко падають. Розпродавати золото в таких умовах є злочином. Куди доцільнішебуло б збільшувати золотий запас через конвертацію валюти в дорогоцінні метали.

Саме таким шляхом – інвестуванням у дорогоцінніметали – йде нині Росія. Західні аналітики вбачають у цьому підготовку РФ до«холодної економічної війни». Плюс до подолання власної залежності від долару. Щене так давно всі світові запаси золота в основному перебували в руках США таЄвропи – приміром, до 75% США ЗВР знаходяться в золоті. І багатьох країн«Першого світу» має таке саме або подібне співвідношення резервів.

Але ситуація змінюється. Наразі в першій п'ятірцікраїн за розміром запасів фізичного золота знаходяться вже Китай, СаудівськаАравія та Росія. Країни ж Західної Європи продають золото. І якщо кризапосилиться, їм доведеться продати ще. Держави, котрі розвиваються, напавки –скуповують дорогоцінний метал. Китай тримає в золоті менше 2% своїх ЗВР, що ждо Росії, то там на золото зараз припадає 9% доларової вартості ЗВР РФ, і цяцифра постійно зростає.

Мотиви Путіна приблизнозрозумілі, але що відбувається з українським золотом? Можливі два варіанти.Перший: Нацбанк продає золотовалютний резерв іншим банкам.  Теоретичнобанки могли б добре заробити, купивши золото у НБУ за офіційним курсом, апродавши за ринковим. Відтоді як стався різкий стрибок долару, українці почаликупувати золото. А деякі банки – охоче його реалізовувати. Між тим питання, девони його взяли, лишається відтритим. Зрозуміло лише одне: банкам вигідно купити золото у НБУ за офіційною ціною, а потім продати фізособам заринковою, бо різниця на курсі виходить неймовірно велика.

Інша версія така: ЗВР попросту вивозиться з країни,адже економічніта політичні перспективи України – доволі туманні. Щось схоже відбувалося іззолотим запасом СРСР – коли правляча еліта КПРС зрозуміла, що її пануванню (тай існуванню вієї імперії) настає кінець, золото несподівано зникло. Де золотийзапас Компартії – невідомо й по цей день. Це гарний сюжет для детективу йодночасно доволі повчальна історія. Як і у 1980-ті, важелі фінансового управліннязнаходяться в руках обраних. Ці самі обрані не зупиняться ні перед чим, абиподбати про «нажите непосильним шляхом». 

За таких умов Україні годі йсподіватися на те, що інвестори забажають вкладати кошти у її економіку. Безінвестицій іноземного капіталу нам ніяк не вижити, а між тим корупція – цеголовне, що відштовхує потенційних партнерів. Пораховано, що Україна збіднілана 20% порівняно зі станом, в якому вона перебувала відразу після розпаду СРСР.Війна на Сході лише загоняє нас у глухий кут.

Кошти, які могли б зараз йти наоплату боргів, поглинає україно-російська війна. А тим часом нових кредитівможе і не бути – МВФ вимагає «капітального ремонту» української економіки вобмін на фінансову допомогу. Уряд України «затягує паски», а на практиці цеозначає те, що масштаб сьогоднішніх скорочень витрат і зростання цін знижуєпопит в економіці, яка й без того знаходиться на спаді. Тим часом не вартозабувати про досвід Греції, де програми жорсткої економії призвели дополітичної нестабільності. Україна бідніша за Грецію, її і так роздираютьвнутрішні протріччя та політичні чвари, а на додачу до всього наша держава ще йзнаходиться у стані війни.

Видання The Economist слушнонагадує українському уряду: якщо він не почне вже зараз «фокусуватися назаходах щодо стимулювання економіки», «дефолт виявиться неминучим». А про те,що таке дефолт, найкраще за інших могла б розповісти Аргентина, котра пережилаце явище 13 років назад. Ситуація у переддефолтній Аргентині була напрочудподібною до нашої кризи. Все та ж масштабна корупція, масове ухиляння відсплати податків, падіння ВВП, відтік іноземних капіталів. Єдине, що відрізняєУкраїну-2014 від Аргентини-2001, це те, що там збільшувались державні витратина соціальну сферу, а в Україні вони скорочуються без жодної користі як длянаселення, так і для казни.

Після дефолту (який аж ніяк неозначав припинення обслуговування Аргентиною зовнішнього боргу) в країні щебільше впав ВВП, знизилась купівельна спроможність населення, значно збільшивсярівень бідності. За даними Світового банку, кількість населення за межеюбідності в Аргентині зросла з 28,9% у 2000 році до 35,4% у 2001-му й сягнулапіку у 2002 році (54,3%), після чого почала знижуватись до 9,9% у 2010-му. 

У нас справизначно тривожніші. За підрахунками ООН, в Україні вже зараз четверо з п'ятигромадян живуть на межею бідності. При цьому за останній рік українці збіднілина 10%. Україна займає 83-е місце в рейтингу розвитку суспільства ООН,втративши 7 позицій лише за рік. Що ж до оцінки господарювання,то Україна потрапляє до десятки найгірших економік світу, посідаючи тамчетверте місце – після Мадагаскара, Вірменії та Гвинеї.

За таких умовахвсе, що підштовхує нас до краю прірви, є злочином проти власного суспільства. Іобвал гривні, і розбазарювання золота. І, звісно ж, переддефолтний стан.Останнє – це те, чого наша багатостраждальна країна вже просто не витримає.Може, звісно, ще раз перевірити її на міцність – чого-чого, а голодних бунтів внезалежній Україні іще не було. От тільки чи не задорого коштуватиме це«експериментаторам»?