Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
Про що Порошенку варто було б згадати?
Він міг би згадати про війни проти Московії. Про військові успіхи Костянтина Острозького, Петра Конашевича, Станіслава Жолкевського. Цього, мабуть, було б достатньо, аби символічно підкреслити значення українсько-польської співпраці для протидії нинішнім прагненням Кремля. Але хотілось би, аби символізм апеляцій до минулого резонував із більшою кількістю смислів, що є актуальними як для Польщі, так і для України.
Порошенко міг би згадати про роль, яку згуртована польська, руська і литовська військово-політична еліта відіграла у захисті Європи від ісламського натиску. Про завзяття, продемонстроване під Цецорою, Хотином, Віднем. І це було б не просто проявом бажання заімпонувати польському суспільству, яке об'єднує сильна насторога відносно мігрантського вторгнення. Хіба Україна — не частина Європи? І хіба ми не ризикуємо втрати свою європейськість, будучи поглиненими мігрантами з Азії та Африки? Хіба ми не повинні цінувати того, що, подібно до своїх західних сусідів, поки що є дійсно європейською країною?
Нарешті, Порошенко міг би згадати про перемогу у битві під Грюнвальдом, у якій Центрально-Східна Європа дала рішучу відповідь германським претензіям. Це, напевно, заімпонувало б полякам найбільше. Але хіба одна лише Польща потребує нової грюнвальської перемоги? Порошенко у своєму виступі слушно відмітив значення спільного протистояння проекту “Північного потоку-2”. Але чомусь промовчав, що у справі цього проекту доводиться протистояти не лише Москві. Польща знаходиться у стані відвертої конфронтації із Німеччиною. Але хіба політика Берліну суперечить виключно її інтересам? Хіба ця політика не принесла шкоди України?
Два останні “міг би” — це просто риторичні фрази. Бо Порошенко не міг би згадати ні першого, ні другого. Бо це радикально суперечить парадигмі його зовнішньої політики. І він радше буде жертвувати українськими позиціями у питанні драматичних подій минулого століття, аніж наважиться вийти за межі цієї парадигми.
У стосунках України та Польщі справді вистачає каменів спотикання, що стосуються політики національної пам'яті. Але їм шкодить не лише минуле, але й небажання нинішньої української влади мислити стратегічно в оцінці сьогодення та майбутнього.
14.12.2017 19:22
Яке минуле по-справжньому об'єднує Україну та Польщу
Під час прес-конференції з польським президентом Анджеєм Дудою Петро Порошенко назвав Юзефа Пілсудського спільним героєм Польщі та України. Порошенкова заява викликали шквал критики. Часом ця критика була занадто емоційною і побудованою на спрощенні істори
Під час прес-конференції з польським президентом Анджеєм Дудою Петро Порошенко назвав Юзефа Пілсудського спільним героєм Польщі та України. Порошенкова заява викликали шквал критики. Часом ця критика була занадто емоційною і побудованою на спрощенні історичного минулого (у цій ваді українці уже декілька років поспіль намагаються перевершити поляків). Але й справді: невже Порошенко чи його спічрайтер не могли згадати про менш контраверсійну постать чи подію минулого?Про що Порошенку варто було б згадати?
Він міг би згадати про війни проти Московії. Про військові успіхи Костянтина Острозького, Петра Конашевича, Станіслава Жолкевського. Цього, мабуть, було б достатньо, аби символічно підкреслити значення українсько-польської співпраці для протидії нинішнім прагненням Кремля. Але хотілось би, аби символізм апеляцій до минулого резонував із більшою кількістю смислів, що є актуальними як для Польщі, так і для України.
Порошенко міг би згадати про роль, яку згуртована польська, руська і литовська військово-політична еліта відіграла у захисті Європи від ісламського натиску. Про завзяття, продемонстроване під Цецорою, Хотином, Віднем. І це було б не просто проявом бажання заімпонувати польському суспільству, яке об'єднує сильна насторога відносно мігрантського вторгнення. Хіба Україна — не частина Європи? І хіба ми не ризикуємо втрати свою європейськість, будучи поглиненими мігрантами з Азії та Африки? Хіба ми не повинні цінувати того, що, подібно до своїх західних сусідів, поки що є дійсно європейською країною?
Нарешті, Порошенко міг би згадати про перемогу у битві під Грюнвальдом, у якій Центрально-Східна Європа дала рішучу відповідь германським претензіям. Це, напевно, заімпонувало б полякам найбільше. Але хіба одна лише Польща потребує нової грюнвальської перемоги? Порошенко у своєму виступі слушно відмітив значення спільного протистояння проекту “Північного потоку-2”. Але чомусь промовчав, що у справі цього проекту доводиться протистояти не лише Москві. Польща знаходиться у стані відвертої конфронтації із Німеччиною. Але хіба політика Берліну суперечить виключно її інтересам? Хіба ця політика не принесла шкоди України?
Два останні “міг би” — це просто риторичні фрази. Бо Порошенко не міг би згадати ні першого, ні другого. Бо це радикально суперечить парадигмі його зовнішньої політики. І він радше буде жертвувати українськими позиціями у питанні драматичних подій минулого століття, аніж наважиться вийти за межі цієї парадигми.
У стосунках України та Польщі справді вистачає каменів спотикання, що стосуються політики національної пам'яті. Але їм шкодить не лише минуле, але й небажання нинішньої української влади мислити стратегічно в оцінці сьогодення та майбутнього.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- Мікро-ритуали для підтримки команди: маленькі кроки великої стійкості Тетяна Кравченюк вчора о 17:16
- Вихід власника з операційки: розділення стратегії та тактики для кратного росту маржі Олександр Висоцький вчора о 15:06
- Арешт майна: коли держава заходить у двері бізнесу Анна Ігнатенко вчора о 12:17
- Енергоконтракти осені 2025: як умови постачання стали фінансовим ризиком для бізнесу Ростислав Никітенко вчора о 10:23
- Аннушка вже розлила масло: чому "Міндічгейт" – точка неповернення Дана Ярова вчора о 00:47
- Що означає новий статус у Резерв+ та коли він з’являється у військовозобов’язаних Віталій Соловей вчора о 00:10
- Повернення анонімності: покоління Z перетворює цифрову ідентичність Христина Кухарук 16.11.2025 17:53
- Як створити робочий простір, що знижує стрес і допомагає відновленню Олександр Скнар 14.11.2025 11:27
- Коли ви "засновник" фіктивного ТОВ, про яке навіть не чули: алгоритм дій Андрій Лотиш 14.11.2025 11:25
- Ринок грантів і фандрейзингу у 2026: конкуренція зростає, правила гри змінюються Олександра Смілянець 14.11.2025 11:18
- Відставка міністрів і санкції: чи це реальні дії чи театр для суспільства Дана Ярова 14.11.2025 10:00
- Чи можливо мобілізувати особу під час розгляду заяви на відстрочку? Віталій Соловей 13.11.2025 22:58
- Відстрочка від мобілізації для догляду за родичами: кого і за яких умов це стосується Віра Тарасенко 13.11.2025 22:25
- Після 40: як жінки обирають зрілих чоловіків, а не пристрасть і шоу Людмила Євсєєнко 13.11.2025 21:05
- Державна митна служба та бюрократія сильніша за здоровий глузд Олексій Волохов 13.11.2025 16:31
Топ за тиждень
- Після 40: як жінки обирають зрілих чоловіків, а не пристрасть і шоу 838
- Принцип суперпозиції: чи буде відновлено довіру між кандидатами та ВККС? 523
- Корупційне правопорушення та правопорушення, пов’язане з корупцією: в чому різниця? 302
- Від небесної війни до суверенного захисту: теологічне обґрунтування права на оборону 201
- Чи можливо мобілізувати особу під час розгляду заяви на відстрочку? 199
Популярне
-
Україна може отримати близько 100 літаків Rafale. Як працює ця "пташка"
Технології 24841
-
Операція "Мідас". Встановити походження доларів у пачках ФРС виявилося неможливим
Фінанси 16528
-
"Це не слабкість, а симптом": чому з’являється безсоння, як заснути та чи допоможе CBD
Життя 14353
-
Tax Gap, 17 млрд грн ПДВ і перевірки по-новому – інтерв’ю з головою Податкової служби
Бізнес 1750
-
Ексклюзив LIGA.net: Ума Турман і Майкл С. Голл – про темряву, провину й другий шанс Декстера
Життя 1503
Контакти
E-mail: [email protected]
