Трампівська Америка й американізована Європа

Після обрання Трампа нинішня Європа перетворюється на осиротілий бастіон глобальної імперії лібералізму, біля витоків якої стояли США. Прощальний візит Обами до Німеччини у середині листопада минулого року — надзвичайно глибока сцена передачі естафети. Євр

Трампа інавгуровано. Людина-скандал, людина-несподіванка, людина-виклик стала господарем Білого Дому.

Значна частина європейських націоналістів повоєнного часу дотримувалася антиамериканських поглядів, а один зі стовпів правої думки, Юліус Евола, переконливо показував паралелі між “американізмом” і більшовизмом. Евола, зрештою, лише загострив і раціоналізував те несприйняття Америки, яке тривалий час характеризувало європейців аристократичного типажу. Книжка Кнута Гамсуна “Про духовне життя сучасної Америки” (1889) добре показує цю антипатію (як і те, що американцям було на неї начхати).

Щоправда, багатьох європейців приваблював американський динамізм. Змальований Шпенглером фаустівський дух по-особливому виражався у нащадках європейських колоністів, що підкорили цілий континент. Навіть Дмитро Донцов не утримався і написав есе “Дух американізму” (1929). Приятель Донцова, поет-вісниківець Євген Маланюк мислив прохолодніше, розуміючи, що “в добу суспільного дрібніння” “Фауст давно на біржі гра”. Виродження фаустівства у гендлярство він ще краще збагнув, безпосередньо живучи у США. Там же він добре усвідомив роль США та комуністичної Росії як лещат, у які була затиснена Європа. “Рузвельт і Ко зробили з СССР і США сполучені посудини, і вони себе вже взаємно “догнали”, а в де чому й переганяли. Але — передовсім — вони топили Європу” — запише якось Маланюк у нотатнику.

Обрання Трампа важливе тим, що може змінити роль Америки у європейській долі.

Цей момент з особливою виразністю підкреслює хорватсько-американський філософ Томіслав Суніч. Свою статтю “Дональд Трамп і Американська Контрреволюція, рік 2016” він недаремно починає зі згадки про ґетівських Фауста і Мефістофеля. Історія цих двох персонажів сповнена діалектичної напруженості. Мефістофель, як відомо, є “частиною тієї сили, що завжди жадає зла, але творить добро”. Фауст, попри всі свої падіння, був урятований. Америка, що виступала головним мотором глобалізації і встановлення світової гегемонії лібералізму, поклала початок їхнього подолання, її значення для Європи змінилося, і в цьому, на думку Суніча, полягає “вища іронія історії”.

США народилися як втілення ідей класичного лібералізму. Американці — це народ без аристократичного коріння і згадки про Середні віки. Американська нація виникла з бунту проти монархічної влади. Для європейців колискою є Середньовіччя, для американців — Війна за незалежність. Те, що руйнувало європейські народи, для американців було запорукою сили і здоров'я.

Перша серйозна перемога лібералізму на Європейському континенті — це якобінський режим у Франції. Тобто лібералізм одразу розкрився європейцям у формі жорсткої диктатури, контролю держави-бюрократичного апарату над суспільством. Впавши на американський ґрунт, ідеї лібералізму принесли відмінні плоди. Тенденції до посилення федеральної влади спостерігалися від самого початку існування США. Проте їм протистояла недовіра до федерального уряду і високий рівень самоврядності.

У Франції лібералізм обернувся в антирелігійний терор і намагався за всяку ціну витіснити релігію з публічної сфери. У США ситуація була інакша. Батьки-засновники забезпечили релігії роль невід'ємної складової американської ідентичності. Навіть Барак Обама, попри всю свою руйнівну політику, був змушений періодично апелювати до релігійного чинника.

Лібералізм Батьків-засновників уже містив насіння і майбутнього ліво-ліберального екстремізму, і прагнень перетворити світ на глобальний супермаркет чи фондову біржу. Але це було всього лиш насіння. Аби дати рясні плоди, йому знадобилося аж два століття. Озираючись назад, порядний американець не побачить цього насіння, а побачить те найкраще, що було в американській історії.

Стара добра Америка не така стара і не така добра як європейський образ “золотої доби”. Тим не менше, ця Америка існувала. Під час останніх виборів згадка про неї підняла повстання проти того, у що вона виродилася.

Після обрання Трампа нинішня Європа перетворюється на осиротілий бастіон глобальної імперії лібералізму, біля витоків якої стояли США. Прощальний візит Обами до Німеччини у середині листопада минулого року — надзвичайно глибока сцена передачі естафети. Європа продовжує залишатися американізованою, а от трампівська Америка обирає зовсім інший шлях. Трампу, якщо він не змінить свого курсу, американізована Європа непотрібна. Йому потрібна Європа-партнер, а не придаток до глобальної імперії, котра викачує сили з його власної країни.

Європейська місія Трампа — позбавити американізовану Європу легітимності. Країна, що була локомотивом глобальної експансії лібералізму, радикально змінює вектор розвитку. На цьому тлі розмови мейнстрімних європейських політиків виглядають кумедним анахронізмом. Сьогодні згадки про “цінності ліберальної демократії” — це щось подібне до того, якби відразу після падіння СРСР у країнах колишнього соцтабору з пафосом цитували дев'ятитомник Леоніда Брєжнєва “Ленінським курсом”. Єдина суттєва відмінність — “соцтабір” пережив “СРСР”.

Можна дискутувати про те, наскільки глибоких змін вдасться досягнути Трампу у США. Під питанням залишається його готовність “іти до кінця” тим шляхом, який був накреслений під час виборчої кампанії. Важливе інше — сам факт потрясіння. Тому важко не погодитися з Сунічем, який пише про Трампа: “Його раптова поява на американській політичній сцені є передвісником гігантських змін у світі, які, навіть якщо він вирішить змінити вектор, є невідворотними”.

Інакше кажучи, Трамп виконав свою місію уже самою своєю появою. Для тих сил, які дійсно шукають укоріненості у європейському ґрунті, це величезний шанс. Бо, не маючи підтримки з боку “СРСР”, “соцтабір” стає дуже слабким. Варто згадати про стару добру Європу. Механічне повернення до неї неможливе — час не можна “відмотати”. А от іти вперед, користуючись колосальними шансами, просто необхідно. Чи не вперше в історії здійснений Америкою зигзаг виявляється комплементарним справжнім європейським інтересам. Не скористатися цим — злочин.