Сергій Лещенко як шпаргалка для хунвейбінів

У словах Лещенка бачимо еталонний набір ліво-ліберальних гасел. З одного боку, заклик до легалізації усього, що сприяє моральному виродженню особистості і цілого суспільства. З іншого — обмеження цілком здорового права на володіння зброєю, котре не тільки

Ідеологічні переконання Сергія Лещенка добре відомі. Але він не перестає дивувати тим, наскільки концентровано їх озвучує.

Візьмімо для прикладу інтерв'ю Лещенка, опубліковане на сайті REED під заголовком “Who is Mr. Лещенко? — расспрашиваем нардепа об ЛГБТ, легких наркотиках и праве на оружие”. У відносно невеликому тексті — концентрат ліво-ліберальних ідей із добавками фетишизації ринкової економіки.

Ось головні тези культурної повістки денної від Лещенка:

- необхідність запровадження “одностатевих шлюбів”;

- впровадження ідеології ЛГБТ як один із головних вимірів євроінтеграції;

- неприпустимість для населення володіння зброєю;

- принципова неприпустимість заборони абортів;

- необхідність легалізації проституції;

- легалізація так званих “легких” наркотиків (в майбутньому — коли суспільство буде “готовим”).

У словах Лещенка бачимо еталонний набір ліво-ліберальних гасел. З одного боку, заклик до легалізації усього, що сприяє моральному виродженню особистості і цілого суспільства. З іншого — обмеження цілком здорового права на володіння зброєю, котре не тільки сприяє зниженню рівня злочинності, але й, передусім, виховує гідного і відповідального громадянина.

При цьому всьому специфікою скандального нардепа і (екс)журналіста є поєднання ліво-ліберальної риторики з ідеями економічного лібералізму. Скажімо, у згаданому інтерв'ю Лещенко виступає за зняття мораторію на продаж землі.

Дивуватися цьому не доводиться. Останнім часом в Україні є дуже популярною теза, котру приписують Черчіллю: фашисти майбутнього називатимуть себе антифашистами. Реалії сьогодення говорять про те, що була б виправданою інша теза: ліваки майбутнього називатимуть себе антикомуністами. На Заході ідеї, які відстоює Лещенко, дуже часто поєднуються із поверхневим лівацьким антикапіталізмом. В Україні такий підхід не знаходить широкої підтримки (через пам'ять про часи комунізму). Тому Лещенку з його популістськими гаслами про вільний ринок значно легше пропагувати культур-марксистські ідеї, аніж відвертим лівакам.

Тішить, що останнім часом Лещенко терпить один іміджевий провал за іншим. Його шанси залишитися у великій політиці зменшуються. При цьому він усе ж залишається орієнтиром для певної категорії патентованих громадських активістів. Колись китайські хунвейбіни, йдучи на фронти культурної революції, користувалися “Червоною книжкою” — збірником цитат Мао Цзе-дуна. Для українських хунвейбінів “Червону книжку” можуть замінити інтерв'ю та статті Лещенка.