Навіщо нам потрібна е-революція держінституцій?
Хто би не став наступним президентом, він неминуче зіткнеться з головним викликом - необхідністю розвивати країну в умовах зовнішньої агресії.
Хто би не став наступним президентом, він неминуче зіткнеться з головним викликом - необхідністю розвивати країну в умовах зовнішньої агресії. Консервація старої системи або спроби її змінити, призначивши на ключові пости «нових осіб», тільки на перший погляд виглядають як два альтернативні шляхи.
Державні інститути та система управління в Україні все ще мають значно більше спільного з «совковими» аналогами, ніж із західними зразками. Це цілком очікувано. Надзвичайно низький темп реформ накладається на «онтологічну» інерційність інститутів, які не здатні адаптуватися до нових трендів та викликів ані в економіці, ані в соціальній сфері, ані у ВПК (останнє - критично для нас).
Нові люди з усім їх професіоналізмом та прогресивними поглядами, на жаль, не панацея. Система не просто застаріла. Вона надлишкова і стає тягарем розвитку. Майже п’ять років назад я написав допис на своєму акаунті у facebookнаступного змісту: «Якщо в країні піца приїздить раніше швидкої допомоги, а логістика супермаркетів краще ніж в армії – таку державу потрібно негайно реформувати». І нашому «волонтерському десанту» дещо вдалось зробити в Міноборони в 2015 році.
Ми маємо знаходити ефективні рішення і «писати упоперек лінійованого паперу». Інститути державного управління орієнтовані на самозбереження та підтримку процесів? Зміцнюють бар'єри між елітами та людьми? Не знають, що робити з інноваційними галузями, які розвиваються надто швидко? Значить, їх посередництво не створює жодної «додаткової вартості» та користі для суспільства, імає бути замінено електронними сервісами.
У сьогоднішній ситуації ми не маємо права діяти шляхом проб і помилок, сподіваючись, що нові управлінці виявляться більш чесними та грамотними, ніж їх попередники. Технологічна революція в державному секторі знизить вплив людського чинника до мінімальної позначки. Ба більше: ніякий умовний «янукович» вже не зможе «прогнути» систему під себе. «Сім'я» неможлива там, де є відкритий код та рівний доступ.
У нас часто згадують США - сильні демократичні інститути роблять державу настільки стійкою, що її основи не здатний розхитати президент без жодного досвіду державного управління. Україна не має в розпорядженні «запасних» століть, щоб step by step вибудовувати схожу модель стримувань та противаг. Натомість ми маємо розвинений IT- сектор, який може запропонувати оптимальні рішення, що дозволять винести за дужки зайве. Головне - задати правильні орієнтири та пріоритети.
Будь-які, навіть «найгнучкіші» та найсучасніші, інститути - це не більш, ніж інструмент. Двигун автомобіля. Напрямок руху визначає суспільство. Якщо проаналізувати весь спектр запитів різних соціальних груп - від малих і середніх підприємців до волонтерів або тих самих айтішників - напрямок вимальовується досить чітко.
По-перше, держава має стати ближчою до кожного з нас за допомогою сервісів, головним замовником яких буде звичайний громадянин замість чиновника. Додатку у смартфоні на базі open data цілком достатньо, щоб «вирішити питання» без корупційної ренти чиновників.
По-друге, частину функцій державних інститутів можна передати на аутсорс профільним громадським організаціям або приватному бізнесу. Це не лише посилить підзвітність. Державно-приватне партнерство - ключ до зростання довіри між усіма стейкхолдерами. До речі, саме з нього починалося електронне управління в Естонії, на яке зараз рівняються багато країн. Достатньо згадати, що X-Road, який об'єднує різні бази, котрі є у розпорядженні держави, створювався приватними компаніями на замовлення уряду.
Україна вже має успішні кейси, які відповідають цим вимогам. Вони добре відомі: ProZorro та e-Health. Знаючи ситуацію зсередини, ризикну припустити, що не менш надихаючі приклади має «спродукувати» реформа армії і ВПК.
І починати слід з формування нової (чи принципово іншої, нерадянської) ідеологічної рамки. Якщо дуже стисло: життя солдата - головна цінність. Якщо його можуть замінити дрони та роботи, це повинно відбутися вже найближчим часом. Армія РФ чисельно перевищує нашу в рази. Тому шлях до перемоги над сильним супротивником - це унікальні технології і спроможність у будь-який момент завдати неприйнятної шкоди, а не «жива сила» в окопах.
Подібний підхід може бути «розпакований» у цілу низку конкретних кроків. Іншими словами, він чітко вказує, що і де потрібно змінювати.
Наприклад, у нас є нагальна потреба у новій законодавчій рамці, яка значно прискорить розвиток ВПК. Насамперед йдеться про Закон про державно-приватне партнерство, проект якого був підготовлений ще у 2015 році спільно з компанією KPMG.
Так, сьогодні приватним компаніям можуть набагато простіше отримати ліцензії та дозволи для виконання державного оборонного замовлення. Проте цього недостатньо. Глобальна мета - створення спеціалізованих кластерів в області авіоніки, сучасної електроніки, засобів зв'язку, виробництва ракет та високоточного озброєння. І все це спільно з лідерами ринку такими як LockheedMartinCorporation, ThalesGroup, тощо, а також у перспективі - формування хабу для НАТО і третіх країн, які купують у нас озброєння.
Особливість цієї інфраструктури полягає у тому, що вона буде орієнтована не лише на виробничу кооперацію, але й зробить можливими спільні дослідження з подальшим випробуванням прототипів у зоні ООС, що дозволить залучати нові технології та партнерів. Танки з дистанційним управлінням незабаром стануть такою самою реальністю, як безпілотники сьогодні.
Наші конкурентні переваги в ITтакож затребувані у сфері військової логістики та послуг із забезпечення потреб армії - в управлінні військовим майном, рекрутингу, навчанні військовослужбовців, забезпеченні їх якісною медичною допомогою, які відповідатимуть стандартам НАТО.
«Укроборонпром» потрібно системно реформувати і проведення незалежного міжнародного аудиту та запровадження нових стандартів корпоративного управління – це лише перші кроки. До його стратегії слід «вписати» глобальні тренди розвитку озброєння та військової техніки, а міжнародним приватним компаніям - забезпечити прямий вихід на український ринок.
Водночас також варто переглянути базові підходи до управління в Збройних Силах. Перше - це делегування Генштабом повноважень з ухвалення тактичних рішень командирам підрозділів, як це відбувається в арміях країн-членів НАТО. Друге - нова організаційна структура органів військового управління за принципами натівських J-структур з чіткою спеціалізацією підрозділів і новою системою демократичного громадського контролю. Третє - Міністерство оборони має стати сучасним офісом для цивільних професіоналів, які візьмуть на себе політичну відповідальність за ухвалення рішень у військовій сфері (включно із закупівлями та державним оборонним замовленням).
Цей список далеко не вичерпний. Дискусія тільки починається. Але вона потрібна саме тут і зараз, незважаючи на політичну турбулентність. Війна на Донбасі - не лише виклик, але й шанс провести аудит, демонтувати слабкі ланки та побудувати більш ефективну систему. І це допоможе нам перемогти і повернути тимчасово окуповані території. А потім - масштабувати принципи та інструменти успішної (я в це вірю!) реформи на інші сфери, де е-революція держінституцій дозволить «зрізати кут» і значно прискорить остаточне розставання з совком.
- Євроінтеграція та реальність: діяти негайно Юрій Щуклін 14:20
- Як підтримати переселенців і зберегти людський ресурс України Нісар Ахмад 13:33
- Ключові інструменти, які допоможуть виграти найскладніші перемовини: поради підприємцям Владислав Пʼявка 10:46
- Харасмент у школах: чому мовчати небезпечно і як створити безпечне середовище для дітей Олександра Нікітіна 10:40
- З чого почати масштабування і систематизацію бізнесу Олександр Висоцький 10:29
- Як зменшити пори на обличчі? Вікторія Жоль 10:21
- Чи варто боятися фінмоніторингу? Сергій Пагер 08:40
- Що означає бути громадянином? Дмитро Зенкін вчора о 09:44
- Дві нові "гарячі точки" в Азійському регіоні Георгій Тука вчора о 07:54
- Європейський вибір України: Як суспільство звільняється від пострадянського минулого Штефан Сабау 26.04.2025 23:00
- Дзеркальні кроки – основа переговорного процесу Сергій Пєтков 26.04.2025 07:28
- Післяплата через Нову пошту та NovaPay: чи потрібен фіскальний чек? Арсен Маринушкін 26.04.2025 00:43
- ТЦК проти позову: розбираю відзив на позов, коментую, відповіді Павло Васильєв 25.04.2025 21:39
- Очікування vs реальність: правда про старт кар’єри в IT Сергій Немчинський 25.04.2025 10:36
- З чого починати описувати бізнес-процеси? Жанна Кудрицька 24.04.2025 23:46
- ТЦК проти позову: розбираю відзив на позов, коментую, відповіді 467
- Захист дітей від насильства: як працює модель Барнахус в Україні та Польщі 130
- Як підтримати переселенців і зберегти людський ресурс України 124
- ТЦК – треш, хайп, фейк або соціальна допомога військовим та їх сім’ям 112
- За фасадом новобудови: як виявити ризики перед купівлею 100
-
Чому тепер Зеленський має козирі у переговорах, а у Трампа карти такі собі
Думка 13255
-
Парад перемоги над здоровим глуздом – Путін оголосить про "звільнення" Курщини 9 травня
Думка 5396
-
Скільки коштує стати блогером у 2025: реальні історії інфлюенсерок про старт, витрати та заробіток
Життя 4357
-
"Життя після 100 — не виняток, а нова норма": як тренд довголіття змінює наш підхід до краси
Життя 3817
-
Дипломатія Трампа між "він так бачить результат" та "нічого не виходить"
Думка 3418