Позовна заява до відокремленого підрозділу банку: підсудність спору

29.06.2016 р. Верховний суд України розглядаючи справу № 6-1334цс16ще раз підтвердив свою правову позицію викладену в ухвалі Верховного СудуУкраїни від 25 травня 2011 року щодо підсудності спору, який виник з діяльностівідокремленого підрозділу юридичної особи – банківської установи: філії та/абопредставництв.

Зокрема суд вказав, що відповідно до статті 95 ЦК Українифілією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза межамиїї місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи,що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересівюридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяютьсямайном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставівиданої нею довіреності.

Висновок: згідно частини сьомої статті 110 ЦПК України позови, щовиникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можутьпред’являтися також за їх місцезнаходженням.

Разом з тим, є декілька особливостей, які повиненвраховувати споживач банківських послуг.

По-перше:кредитуваннябанками громадян є споживчою послугою, що підтверджує рішення Конституційного СудуУкраїни від 10 листопада 2011 року у справі за конституційним зверненням щодоофіційного тлумачення положень п.п. 22 , 23 ст. 1 , ст.. 11 , ч. 8 ст. 18, ч. 3ст. 22 закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку зположеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України ( справа про захист прав споживачівкредитних послуг) визначено , що їх дія поширюється на правовідносини міжкредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчогокредиту, що виникають як під час укладення , так і виконання такого договору.

Зазначенетакож підтверджується і п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захистправ споживачів» де передбачено, до відносин, які регулюються Законом України«Про захист прав споживачів» належать, зокрема, ті, що виникають іздоговорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволеннявласних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриттяй ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберіганняцінних паперів, надання консультаційних послуг).

Необхіднотакож зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист правспоживачів» - позивачізвільняються від сплати судового збору за позовами про захист прав споживачів.

Крімтого, відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК України, позови про захист прав споживачівможуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебуванняспоживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

По-друге: необхіднозвернути увагу і на те, що відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищогоспеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від30.03.2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенніспорів, що виникають із кредитних правовідносин» позови, що виникають іздіяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися такожза їх місцезнаходженням (частина сьома статті 110 ЦПК), протевідповідачем у справі є банк чи інша фінансова установа як юридична особа.

Окремонеобхідно вказати, що зазначене правило територіальної підсудності поширюєтьсяна позови позичальників (споживачів), а не на позови, що пред'являються банкамичи іншими фінансовими установами щодо виконання кредитних зобов'язань, оскількиу цьому випадку діють правила статті 109 ЦПК.

Разомз тим, правила статті 114 ЦПК про виключну підсудність застосовуються допозовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, зверненнястягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передачаіпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотекинедійсним тощо). 

Висновкомзазначеного є те, що фінансово – кредитні відносини (кредит, депозит, банківськийрахунок, тощо) між громадянином та банківською установою є споживчимипослугами, а отже споживач вправі звернутися за захистом свого порушеного правафактично самостійно обираючи територіальну підсудність спору:

1) за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача;

2) за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору;

3) за місцезнаходженням юридичної особи відповідача, її філії та/абопредставництва.

4) виключна підсудність: за місцем знаходження майна – позови,що виникають з приводу нерухомого майна.