Безвідповідальність влади — карма, чи хвороба, яка лікується?

В Україні все-таки сформувалася “дивна” держава. Чиновники тут можуть робити все, в тому числі порушувати закон. І їм за це нічого не буде. Іноді навіть найзухваліші злочини сходять з рук, якщо вплив та становище дозволяють “вирішити” цю проблему. Країна п

Звичайно, риба гниє з голови, і чистку влади треба починати з самого її верху. Але подивіться, що робиться на місцях! Скільки там існує осіб, на кшталт сумновідомого Лозинського, скільки є сімейно-кланових клубків, як у Врадіївці, які роками знущаються над громадянами. А тим і по захист звернутися немає до кого, тому що судді, прокурори теж “зав’язані”. Одна надія — на журналістів, але й вони не можуть прийти на допомогу усім.

Приклад, який мені близький. Багато хто знає про чудове київське передмістя — Ірпінь, який здавна славився своїми лісами, де завжди працювали дитячі табори і санаторії, а у будинку відпочинку письменників бувало багато класиків української літератури. Та ще трохи, і це місто перестане радувати нас своїми лісами.

Ось лише упродовж останніх півроку ірпінська міська рада, яка повністю підконтрольна міському голові пану Скаржинському, розбазарила більш ніж 20 гектарів землі. В обхід усіх законів, які вимагають зонування територій. І підуть тепер ці ділянки з дорогоцінною природою “під ніж”.

Відчуття відповідальності може бути у людини від народження, може бути вихованим батьками або середовищем. Але воно може й виродитись, бути знівельованим, якщо в країні не діє право, якщо зникло поняття рівності перед законом, якщо немає механізмів притягнення до відповідальності тих, хто на це заслуговує. А цивілізований світ вже давно такі механізми виробив, і успішно йде вперед завдяки ним. Чому ж в Україні не так?

Як на мене, тут є одна проблема. В Україні депутати місцевих рад працюють, фактично, на громадських засадах. Після обрання вони можуть взагалі забути, що таке звіт перед виборцями. А якщо на сесіях “дерибанять” землю або бюджет, в крайньому випадку, можуть сором’язливо сховати очі від людей. Якщо взагалі не приведуть до сесійної зали братків, які не пускатимуть до неї “сторонніх”. Немає жодного механізму, як таких “обранців”, а скоріше — засранців, змусити відповідати. От і роблять, що заманеться.

Теж саме у Верховній Раді. І в Кабміні. Усюди. Влада — безвідповідальна, і упивається цим.

Я переконаний, що пора вже покласти цьому край. Ми не гірші за європейців, і можемо сформувати систему, за якої красти і брехати було б просто страшно та небезпечно для майбутнього. Якою вона має бути — давайте вирішемо спільно. В Україні достатній інтелектуальний потенціал, та й за досвідом до наших сусідів ходити не далеко.

Проте точно зрозуміло, що цю хворобу, яка вже пускає метастази в суспільстві, треба лікувати комплексно. Які б поодинокі кроки не пропонувалися, вони не вирішать проблему окремо один від одного.

Тому пропоную працювати разом! Якщо у вас є пропозиції стосовно того, як зробити владу відповідальною за свої вчинки і за свою політику, не чекаючи по кілька років наступної виборчої кампанії, долучайтесь щдо обговорення  в соціальних мережах https://www.facebook.com/vidpovidalnavlada?fref=ts

Час переходити в наступ на безвідповідальність!