Стратегічна корупція як інструмент російського впливу в Угорщині

Стратегічна корупція, тобто корупція, що не переслідує виключно фінансове збагачення як єдину і безпосередню ціль, з самого початку супроводжувала посилення російського впливу в Європі.

Російські агенти впливу добилися значних успіхів в інструменталізації корупції, використанні місцевих умов та корумпуванні європейських політиків. Це надало Росії можливість отримати широкий спектр хасобів для проведення активних заходів в країнах Європи, взяття під контроль політичних сил, окремих політиків та цілих урядів. Важливим прикладом використання російськими агентами впливу корупції як сприятливого фону та інструменту для посилення своїх позицій в країні є Угорщина.

В період з 2004 по 2014 у політичному ландшафті Угорщини відбулися два значні зрушення. В першу чергу, через корупційні скандали зазнала краху політична лівиця, що відкрило шлях до отримання влади правоцентрисьскою партією “Фідес”, яка у свою чергу отримала можливість здійниснити ідеологічну та економічну ревізію попередньої політики країни. На цьому шляху Угорщина зблизилася з Росією та перетворилася на потужний центр проросіського впливу всередині Європейського Союзу. До компрометації політичних противників “Фідес” безпосередньо призвели публікація записів розмов колишнього прем'єр-міністра, негативні наслідки рішень попереднього уряду в сфері економіки та соціального забезпечення, а також глобальна економічна криза. Разом це привело партію “Фідес” до видатної перемоги на виборах 2010 року. “Фідес” тоді отримав 227 з 386 місць у парламенті, що в поєднанні з 36 мандатами Християнсько-демократичної народної партії, давало партії Орбана більшість у дві третини голосів в парламенті. Другим важливим фактором став підйом ультраправої, ультранаціоналістичної партії "Йоббік", яка швидко набула популярності з моменту свого створення на початку 2000-х років, та поєднана корупційними інтересами з російськими агентами впливу, стала провідником проросійських, антинатовських та антисемітських поглядів та політики в Угорщині1.

Корупція глибоко вкорінена в Угорщині, позиції прем'єр-міністра Віктора Орбана знаходяться під захистом групи представників великого бізнесу, тісно пов'язаних з лідером особистими та політичними зв'язками2. У свою чергу великий бізнес користується вигодою від партнерства з Орбаном та його взаємодії з російськими агентами впливу, зокрема по лінії постачання енергоносіїв до Угорщини та російських інвестицій.

Прикладом провідника таких корупційних зв'язків є Люрінк Месарош, друг дитинства Віктора Орбана та найбагатша людина в Угорщині. Джерелом його багатства стала близькість до Віктора Орбана та можливість отримувати великі державні контракти. Серед його активів — один з найбільших в Угорщині банків Magyar Külkereskedelmi Bank, найбільша в Угорщині медіаімперія, консолідована в рамках компанії Opus Global Nyrt., а також будівельні компанії, що зокрема реалізують проекти загальнонаціонального значення в галузі енергетики та інфраструктури, такі як атомна електростанція Paks-2 та залізниця Будапешт-Белград345.

Для будівництва атомної електростанції Paks-2 в 2014 Орбан уклав кредитну угоду з Росією на 10 мільярдів євро. Обставини укладення угоди викликали критику в Угорщині та закордоном, оскільки угорська влада надала перевагу уникненню попереднього експертного обговорення, а урядові пропозиції були проведені через парламент без зайвого обговорення6. Дана угода стала додатковою корупційною ланкою, що поєднувала великий бізнес та політичне керівництво Росії та Угорщини, сприяючи посиленню російського впливу в країні.

Саме на проектах та залежності в енергетичному секторі в значній мірі будується російський вплив в Угорщині. Виключне місце тут займає проект будівництва російською державною компанією Росатом двох ядерних реакторів в Угорщині. Тоді в 2014 угода була укладена напередодні парламентерських виборів в Угорщині, коли Орбан хотів залучитися російською підтримкою. Угода про будівництво Paks-2 коштувала 12,2 мільярди євро, що саме по собі складало 12% ВВП Угорщини. Сам проект мав відбутися при співфінансуванні Росії і був результатом домовленостей з Путіним. Щоб уникнути можливої критики контракт не було оприлюднено. Вважається, що прем'єр-міністр Орбан є вищою владою в усіх договорах про державні закупівлі в Угорщині, що створило можливість для того, щоб він особисто міг забезпечити підписання цієї угоди. Досі не відомо деатльної інформації щодо цього контракту, оскільки парламент Угорщини обмежив доступ до відповідної інформації принаймні на 30 років. Саме контракт щодо ядерних реакторів в Paks-2 представляє собою чудовий зразок російської роботи в регіоні: укладення непрозорого та потенційно вигідного контракту в енергетичному секторі з урядом безпосередньо перед виборами. В результаті Орбан домігся свого і успішно виграв вибори в 20147.

Принаймні два десятиліття після переходу до демократії в 1989-1990 роках корупція в Угорщині значною мірою вписувалася в регіональні патерни. Новітню історію сплетіння між політичними та економічними колами можна поділити щонайменше на три періоди. Протягом 2000-х років, коли Угорщина була в основному двопартійною системою, "сімдесят-тридцять" було сумно відомим висловом, що описував угоди між урядовими та опозиційними партійними блоками. Той, хто був при владі, отримував найбільшу частку незаконної вигоди (від державних закупівель та контрактів), одночасно надаючи гарантії, що бізнесмени, що підтримують опозиційні партії, також отримували свою частку державних коштів8.

Знаходячись в опозиції, Орбан багато критикував політику соціалістичного уряду Угорщини по налагодженню відносин з Москвою. Однак прийшовши до влади в 2010 Віктор Орбан змінив свою позицію та став просувати в Угорщині російські проекти, інвестиції та інтереси. Він висловив свій рішучий протест режиму санкцій ЄС, введеним через анексію Росією Криму. У вересні 2014 Угорщина навіть тимчасово припинила постачання в Україні реверсу природного газу вслід за тим, як Росія скоротила його постачання після зустрічі прем'єр-міністра Орбана та генерального директора "Газпрому"9.

Крім того, міністр закордонних справ Угорщини заявив, що оскільки Росія не становить загрози для Угорщини, на угорських землях не повинно бути сил НАТО, хоча Угорщина й прийматиме підрозділ з інтеграції сил НАТО10. 5. Це значною мірою співзвучно позиції угорської проросійської партії “Йоббік”, яка “засуджує добровільне зобов’язання уряду Угорщини розмістити командний центр для координації розгортання сил швидкого реагування НАТО " тому що "під керівництвом США НАТО робить низку демонстративних та агресивних кроків у нашому регіоні"11.

Починаючи з 2010 року та приходу до влади партії “Фідес” в Угорщині спостерігається значне підвищення рівня корупції. Цей процес в свою чергу сприяв зростанню російського впливу в Угорщині, та підтримувався ним. “Transparency International” описує ситуацію в Угорщині як “централізовану форму корупції, яка була розвинута і перевторена на систематичну”12. Корупція є ключовим фактором посилення російського впливу та сприяє створенню замкнутого корупційного кола, коли залучені до корупційних схем особи та організації стають все більше залежними від взаємодії з російськими акторами, що корумпують їх. Це є тривожною тенденцією, що відзначається скрізь, де ми бачимо значне посилення російського впливу. Даний тренд є небезпечним і призводить до наслідування російської моделі розвитку та взаємодії між політичною елітою та бізнесом — як всередині країни, так і на міжнародній арені. Уряд та парламент Угорщини спеціально впроваджували постанови та закони,що перешкоджають прозорості та контролю у галузі за великих державних інвестиційних проектів. На додаток до запобігання громадському розгляду угоди щодо атомного реактора Paks-2, парламент також змінив національне законодавство, щоб дозволити несертифікованим компаніям будувати газопроводи в рамках нині відміненого проекту "Південний потік", обходячи правила ЄС, призначені для запобігання маніпуляціям на ринку на користь "Газпрому"13. Те, що угорські депутати активно зменшують бар'єри, що протистоять корупційній та монополістичній діяльності російських агентів впливу, які працюють проти угорського суверенітету, викликає велике занепокоєння, особливо, оскільки можна вважати, що це є цілеспрямованою державною політикою. Тому Угорщина є вразливою для російських каналів економічного та політичного впливу, і сама готова їм сприяти на рівні уряду, політичних сил та великого бізнесу14.

До 2010 року російський економічний вплив в Угорщині був вкрай обмеженим. На економічні відносини Росії з Угорщиною припадало в середньому 11 відсотків ВВП між 2004 і 2014 роками, причому в секторі енергетики. Але в той же час Угорщина залишалася сильно залежною від імпорту російського газу. Здатність Росії використовувати свої мережі та ділові зв’язки в Угорщині для просування своїх інтересів також дала свої результати. Мегдет Рахімкулов, багатий російський бізнесмен і колишній керівник "Газпрому", поступово придбав частки угорської енергетичної компанії MOL. Після того, як заявка "Газпрому" придбати MOL зазнала невдачі, Рахімкулов продав свої акції австрійській компанії OMV. У 2009 році OMV продала свою 21,2-відсоткову частку акцій MOL російській компанії "Сургутнефтегаз", яка є пов'язаною з Кремлем15. Угода відбулася незважаючи на те, що угорський закон забороняв "Сургутнефтегазу" здійснювати права власності через його власну непрозору структуру власністі. Згідно з повідомленнями, вважалося, що інтереси, пов'язані з" Газпромом ", контролюють значну частину плаваючих акцій OMV, що дало "Газпрому" можливість вплинути на дану операцію16.8 “Сургутнефтегаз” врешті-решт продав свою частку уряду Угорщини в 2011 році за 1,8 мільярдів євро17.

Дослідження “Transparency International” дозволяють стверджувати, що Угорщина все ще має одну з найгірших ситуацій з корупцією в ЄС, наряду з Болгарією та Румунією, та досі не здатна подолати цю проблему. Нинішня ситуація з пандемією лише погіршила ситуацію. Глобальна епідемія використовується урядом Угорщини як привід для подальшої деконструкції демократичних інститутів та збагачення олігархів за рахунок державник ресурсів. Саме це стало головним висновком звіту “Transparency International” за 2020 рік щодо індексу сприйняття корпупції в Угорщині18.

Як відзначає звіт “Transparency International” в тіні пандемії в Угорщині відбувається знищення верховенства права. Спалах пандемії коронавірусу та дії уряду у відповідь на актуальні виклики прискорили деконструкцію демократичних інститутів країни. Одним із прикладів, який слід згадати, є запровадження закону за допомогою указу, що суттєво розширило можливості уряду. Більше того, уряд скасував деякі повноваження муніципалітетів і відібрав частку їх доходів шляхом призначення так званих спеціальних економічних зон та позбавлення муніципалітетів деяких найбільш важливих необмежених фінансових ресурсів, таких як податок на автомобілі та податок на місцевий бізнес. Уряд використав необхідність боротьби з пандемією як привід для значного обмеження доступності інформації, що представляє суспільний інтерес. Окрім потроєння 15-денного терміну, встановленого законом для обслуговування запитів про свободу інформації, уряд переробив конституційне визначення державних коштів у Дев'ятій поправці до Основного закону19.

Ослаблення незалежних інституцій, посилення політичного впливу на засоби масової інформації, дедалі більш вороже середовище для громадянського суспільства та корупційні скандали щодо фондів ЄС стали "новою нормою" для Угорщини20. Після 2010 року, завдяки переконливій перемозі “Фідес”, правої партії Орбана, результатам парламентських та муніципальних виборів, фактично були знищені соціалістичні та ліберальні партії Угорщини. Вказані партії були витиснуті з усіх позицій влади та впливу. Попередня система "сімдесят-тридцять" застарілиа, оскільки не відповідвала новому політичному ландшафту країни21. Корупція в країні стала централізованою системою22, побудованою навколо групи осіб наближених до керівництва країни, що в свою чергу підтримували свій статус та отримували додаткові ресурси за рахунок корупційної взаємодії з російськими агентами впливу. Таким чином побудова централізованої корупційної системи дозволила Росії також створити розвинуту систему впливу, що носила ознаки стратегічної корупції, оскільки переслідувала не лише безпосередньо вузьку фінансову вигоду, але й мету поширення російського політичного впливу серед країн Європейського союзу та НАТО.

Вказавши на тяжку ситуацію зі свободою ЗМІ в Угорщині, варто відзначити, що цією ситуацією вміло користується Росія, що має фінансові ресурси та значний досвід маніпуляції медіа в умовах обмеженої свободи слова. Угорщина належить до країн Європи, де ЗМІ найбільше постраждали від наслідків репресій проти свободи слова та захоплення медіа. Це сприяло поширенню російського впливу, через такі практики, як тіньовий редакційний контроль, поширення кремлівської повістки, фінансову та матеріально-технічну підтримку дружніх до Москви видань. ЗМІ, що отримували гроші від Росії, також заманювали читачів безкоштовним контентом, що вироблявся та поширювався російськими каналами. Однак найефективнішим інструментом захоплення було придбання традиційних медіаконгломератів олігархами, пов'язаними з Росією. Щоб протидіяти цьому, спроби придбання медіа-активів повинні завжди попередньо перевірятися, для виявлення можливих наслідків такої покупки для безпеки23.

В якості інформаційної складової російського впливу в Угорщині використовується онлайн-портал новин hidfo.ru, який є ключовим ресурсом проросійських сил в Угорщині. На сайті публікуються фейкові та пропагандистські повідомлення з Росії, які потім поширюються в соціальних мережах. Однією з головних цілей нинішньої російської пропаганди в Угорщині є ідеологічне формування у членів екстремістських організацій переконань, що російська анексія Криму створює сприятливий прецедент для Угорщини і механізм повернення територій, насамперед Закарпатської області України, де 150 тисяч етнічних угорців становлять біля 12 відсотків населення регіону. Таким чином російські агенти впливу окрім вже згаданих елементів мережі впливу, що включають економічні ресурси, стратегічну корупцію, медіа, також вміло використовують так звану “травму Тріанону”, тобто історичну образу угорців від втрати територій за Тріанонською угодою 1919 року. Паралельно здійснюються заходи для підтримки угорських сепаратистських рухів у сусідніх країнах. Значна частина фінансування такої діяльності здійснюється силами олігархів, що входять до керівної еліти Росії та є близькими до офіційного Кремля, таких як Костянтин Малофєєв, який має ділові інтереси та зв'язки в Угорщині. Важливим елементом стратегії Росії в Угорщині є розміщення в країні прокремлівського правого «Міжнародного руху», до діяльності якого залучаються проросійські екстремісти з інших країн Західної Європи. Російська політика в регіоні спрямована на те, щоб поставити під сумнів сучасні державні кордони і викликати територіальні конфлікти з метою створення зон нестабільності всередині Європейського союзу та Північноатлантичного Альянсу24.

Важливим елементом російського впливу як в Угорщині, так і в Центральній та Східній Європі загалом, є також використання ним системи прямих та непрямих економічних зв'язків між Росією та ЄС. Це сприяло встановленню залежності цілих секторів економіки європейських країн від Росії. Два потужних драйвера сприяло цьому. По-перше мова йде про швидке зростання об'єму інвестицій ЄС у країни Центральної Європи після їх вступу до Європейського Союзу. Це призвело до структурної трансформації цих економік у бік виробництва продукції з високою доданою вартістю, яку європейські компанії отримали можливість випускати там дешевше, з метою подальшого експорту до Росії. Прикладом такого є німецькі виробники автомобілів у Словаччині та Угорщині. Другим фактором є посилений попит російської економіки після буму цін на нафту у 2000-х25.

Таким чином Росія використовує цілий арсенал засобів, підходів та інструментів для поширення власного впливу в країнах Європи. Яскравим прикладом подібних російських заходів є Угорщина, що вже протягом тривалого періоду помітно зблизилася з Москвою, незважаючи на членство в ЄС, НАТО та проблемні питання минулого двосторонніх взаємин, такі як придушення угорських повстань 1848 та 1956 років. Передумовою, провідником та інструментом зростання російського впливу є стратегічна корупція, що не лише служить інструментом збагачення, але й забезпечує зростання політичного впливу Росії як в Угорщині, так і в ЄС в цілому. Виявлення особливостей стратегічної корупції в цьому регіоні та вироблення ефективно методики боротьби з нею є безумовною передумовою успішного спротиву зловмисному російському впливу.


Джерела: