Про бідного фрілансера замовимо слово...

Світ, у якому панують занадто розумні технології не потребує від людства застарілих професій та робочих кваліфікацій, як скажімо телемайстер чи ткач. Найбільшого розвитку набувають сучасні фахові спеціалісти з досвідом і знаннями програміста чи маркетолога. А сірі будні настільки перетворюють наше життя на просте існування, що колись традиційні професії не викликають жодного задоволення чи, навіть, зацікавлення. Тож на сцену виходить вигадана успішними людьми західного світу сфера фрілансу.

Сьогодні віддалений представник цієї галузі, фрілансер – є тим, хто не хоче бути залежним, ставати офісним планктоном, працювати з ранку до ночі "на дядю" і заробляти копійки. Волелюбна епоха завжди породжує волелюбних людей, яким не подобається місце їх роботи, проте вони обожнюють свій обраний фах.  З цього випливає, що своє покликання слід розвивати, а не сидіти склавши руки на роботі, яку ненавидиш.

Звісно, що люди, які пропонують послуги фрілансера, є, простіше кажучи, вільними найманими працівниками у виключно комфортній для себе сфері діяльності. Крім того, в наш час комп'ютерних технологій стало дуже популярним шукати і виконувати певну роботу через інтернет. Якщо раніше потенційні працівники самі пропонували свої послуги роботодавцю, то тепер все навпаки. Найчастіше можна побачити різноманітні оголошення в мережі на будь-яку тематику, але всі вони мають одну мету і один заклик – «Шукаю фрілансера!».

Інформаційні та інноваційні технології вимагають  розвитку людських можливостей незалежно від дитячих мрій: ті, хто раніше хотів стати філологом, астронавтом чи лікарем, розвивають свої вміння та навички в програмуванні. Так з'являються  програмісти-фрілансери, і вони складають непогану конкуренцію дипломованим фахівцям у цій галузі.

У нашій країні це модне й популярне явище охоплює такі мегаполіси, як Київ, Харків, Одеса та Львів. Фрілансери пропонують послуги будь-якому замовнику, спираючись, в першу чергу, на якість оплати своєї праці. Проте в нашій країні ця категорія вільнонайманих працівників є соціально незахищеною, а як це скажімо відбувається в країнах ЄС чи США. Там здійснювати діяльність фрілансера можуть дозволити люди середнього і вищого достатку, які вже заробили певний капітал і тепер можуть займатись своєю творчістю. Щоб займатись цією діяльністю варто мати за спиною хоч якийсь достатній рівень свого бюджету для пошуків.

В сучасній Україні, де панує тотальна корупція, триває затяжна війна, а соціально-економічна криза вже сягає критичного рівня, не варто розраховувати на те, що фріланс стане основною роботою. Ось чому в українському суспільстві така діяльність не сприймається за серйозну роботу. Крім того, можу зазначити з власного досвіду, українські фрілансери, у порівнянні з європейськими чи американськими колегами, мають стійку нестабільність свого заробітку: сьогодні є замовлення, а вже завтра і протягом тижні ні.

Як правило, всі ми вже маємо якусь освіту і професію, а фріланс як заробіток в інтернеті тільки-тільки починає масово входити в наше життя. Якщо професія і навички дозволяють відразу працювати, то це просто чудово, але найчастіше доводиться освоювати зовсім нову сферу діяльності, а це займає багато часу. А у перші дні віддаленої роботи фрілансера-початківця його прибутки будуть мінімальні, якщо взагалі не сягатимуть нуля! В мережі, як і у реальному житті працює аналогічна схема: якщо не вмієте заробляти гроші традиційним способом, без застосування сил і навиків, значить і тут не вийде. Пітніти в роботі, іноді є корисною справою...

За великим рахунком сучаснийй фріланс – це робота на себе. Тож тут потрібно розраховувати тільки на себе і свої сили, а відповідальність за всі помилки лежить виключно на тому, хто вирішив стати на цю слизьку і не стійку дорогу, а не на когось ще. Тож не варто йти туди, де не чекають і не запрошують, краще обрати необхідний фах і бути потрібним у певному місці в певну годину у такі важкі часи соціально-економічних потрясінь!