Наказ Міндоходів 481. Нові вимоги до витрат у ФОП на загальній системі

Із вступом в силу нового порядку ведення книги обліку доходів та витрат підприємців на загальній системі оподаткування, і без того урізані Податковим кодексом, податкові витрати ФОПів урізали ще більше.

Колись давно, я досить немало часу приділив питанню позиції податкової служби щодо методу визнання витрат у підприємців на загальній системі оподаткування. Ось, перелік статей, які були тоді написані:

1. Як визначати витрати та доходи підприємця на загальній системі оподаткування

2. Визнання витрат підприємцем на загальній системі. Касовий метод чи метод нарахування?

3. Ще раз про касовий метод нарахування витрат для фізичної особи — підприємця на загальній системі оподаткування

4. Метод формування витрат підприємця (ФОП) на загальній системі. Нарешті судова практика

Якщо коротко, то позиція податкової служби: ФОП на загальній системі оподаткування має право відносити до складу податкових витрат тільки ті витрати, які фактично оплачені, а сам лише факт придбання без фактичної оплати, не дає права підприємцю зменшити свій загальний оподатковуваний дохід.

Натомість, ані Податковий кодекс, ані інший діючий нормативно правовий документ (до дати вступу в силу нової форми книги обліку доходів та витрат) не містив вимог щодо залежності права на витрати,  від факту їх оплати. 

При цьому, по питанню вже встигла скластися деяка судова практика. Номер судового рішення наведений у останній статті з вищезазначеного переліку.

Нові вимоги до витрат у новому порядку ведення книги обліку підприємців на загальній системі

На мою суб'єктивну бухгалтерську думку, у новому Наказі 481 є декілька норм, які встановлюють нові вимоги до і без того урізаних Податковим кодексом витрат підприємця на загальній системі. А саме:

Згідно частини 2 пункту 6 Наказу, у графі 2 окрім суми коштів, отриманих за товари чи послуги у готівковій чи безготівковій формі тепер повинна відображатися також і сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності та вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Якщо з безоплатно отриманими товарами, ще можна якось погодитися, то з кредиторкою, за якою минув строк позовної давності погодитися дуже важко. Детальніше про це трохи нижче.

У частині 5 все того ж пункту 6 Наказу 481 зазначається, що документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг. В нашому випадку ключовою є остання фраза, в якій говориться про факт оплати. Нагадаю, що до вступу в силу Наказу 481 у жодному нормативному документі вимог про оплату не було.

Податківцям тепер є на що посилатися

До вступу в силу Наказу Міндоходів, при написанні актів перевірок, аргументи працівників податкової служби щодо невизнання витрат без факту їх оплати мали дуже мало спільного з нормами діючого податкового законодавства.

Незважаючи на те, що Наказ 481 у частині визнання витрат підприємцями на загальній системі, суперечить ПКУ, а вірніше встановлює нові обмеження, які у ПКУ відсутні, немає жодного сумніву, що працівники податкової служби у актах перевірок будуть посилатися саме на Наказ 481. 

Кредиторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності?

Якщо з вартістю безоплатно отриманих товарів ще можна якось погодитися, адже незважаючи на те, що таких вимог і близько немає у Податковому кодексі, в цьому є якась логіка та справедливість, якто так.

Але вимога включати у дохід кредиторську заборгованість, за якою минув строк позовної давності, на мою думку, взагалі не вміщується ні в які рамки. І тут я веду мову не про те, що такої вимоги, також як і в попередньому випадку, взагалі немає у Податковому кодексі, а про те, як це ув'язується з вимогою податкової служби формувати витрати тільки після їх оплати.

Приклад подвійного оподаткування у зв'язку з новими вимогами книги

Я вважаю, що для початку варто провести паралель з юридичними особами - платниками податку на прибуток, адже завжди декларувалося, що оподаткування ФОПів на загальній системі максимально до них наближене. Для цього, розглянемо типову операцію купівлі - продажу та її оподаткування.

1. Юридична особа отримала товар.

2. Разом з товаром підприємство отримало видаткову накладну.

3. Далі цей товар реалізовується та виникають податкові доходи.

4. Разом з доходами виникають витрати, незалежно від того, оплачений придбаний товар чи ні.

5. Припустимо, що підприємство на протязі трьох років так і не розрахувалося за придбаний товар. На підставі пункту 135.5.4. Податкового кодексу, кредиторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності прямує у дохід юридичної особи платника податку на прибуток.

Таким чином відбувається зрівняння витрат з доходами, та умовний фінансовий результат від цієї операції стає нульовим.

Що в такій самій ситуації відбувається у підприємця на загальній системі оподаткування з огляду на позицію податкової служби та вимоги Наказу 481?

1. Підприємець отримав товар та ще не сплатив за нього кошти.

2. Разом з товаром ФОП отримав видаткову накладну.

3. Далі підприємець реалізовує товар та отримує за нього гроші від покупця.

4. У нього виникають доходи.

5. Згідно старої позиції податкової служби та нового Наказу 481, у підприємця не виникає витрат, оскільки він ще не заплатив за товар своєму постачальнику.

6. Чистий дохід ФОПа від цієї операції дорівнює загальному доходу, тобто всій сумі, яку він отримав від свого покупця. Також можна згадати, що з цієї суми він сплачує трохи менше 50% до бюджету.

7. Проходить три роки. Підприємець так і не розрахувався за товар із своїм постачальником. Згідно нового Наказу 481 сума заборгованості прямує йому у доходи. Знову з цієї суми ФОПу доведеться сплатити трохи менше 50%.

Отже, у цій ситуації підприємець не отримує витрат, та ця сума ще й стає його доходом. Чи є взагалі справедливість?

Висновок

І без того урізані Податковим кодексом витрати приватного підприємця на загальній системі оподаткування, після набрання чинності Наказом 481, стали ще більше урізані.

У працівників податкової служби з'явилася конкретна норма, на яку вони можуть посилатися у акті перевірки при знятті фактично не оплачених витрат.