Що необхідно зробити для покращення залізничної логістики між Україною та Польщею?
Які головні проблеми залізничної логістики між Україною та Польщею? Перше і основне, це відсутність будь-якого завчасного планування та стикового розкладу. Якщо хтось з функціонерів «Укрзалізниці» буде доводити, що це поляки погоджують плани та не виконують їх, спитайте - що саме погоджують поляки та в якому часовому вимірі вони погоджують? А я вам, для розуміння, натякну: якщо Ви плануєте зустріч по хвилинах, а хтось планує її в місяцях, то ви ніколи не зустрінетесь, не синхронізуєтесь. Наприклад, якби розклад пасажирських перевезень був лише з визначенням місяця відправлення, без інших параметрів, чи можливі були б ваші подорожі з пересадками? І чи взагалі можливе було б транспортне сполучення? Чому «Укрзалізниця» спромоглась здійснювати пасажирські перевезення з точністю 97%, а вантажні відмовляється?
Друге - це відсутність відповідальності. Коли "Укрзалізниця" відмовилась від відповідальності по термінах, від дотримання якості перевезень (це швидкість), вона своїм прикладом показала іншим, в тому числі польським партнерам , що так можна. Вона показала, як треба "розподіляти" перехід, як надавати пріоритети певним відправникам чи вагонам. Вона перша "розбила вікна".
Третє - це відсутність будь-якої мотивації польских перевізників щодо збільшення ефективності та пропускної здатності переходів. Ми просто стали вимагати гроші на розширення. Без будь яких прорахунків подальшого навантаження. Без довгострокового планування такого навантаження. Без перспектив повернути інвестиції. Це побачили, зрозуміли і пробачили, бо в нас війна. Або навіть долучились до освоєння коштів.
Є ще дві фундаментальні проблеми для відправника чи виробника:
1. Абсолютна відсутність визначеності та прогнозованості.
Аграрії не мали та не мають змоги завчасно порахувати та зафіксувати вартість перевезень, вартість виконання своїх зобов’язань по майбутнім експортним транзитним контрактам через Польщу.
Уявіть собі, як би ви не могли одночасно з бронюванням готелю забронювати переліт та пересадки в аеропортах.
Уявіть, що ціну на літак вам би озвучували за день до вильоту, а за готель - коли будете чекінітись.
Уявіть, що вам би підтверджували наявність місць у літаку та готелі лише за день до події.
2. Тиск зобов’язань, взятих експортерами-імпортерами, на обмежені можливості інфраструктур.
Адже при підписанні експортних контрактів ніхто не враховує обмежень вузьких місць логістики. Ніхто не враховує вже підписані кимось контракти та взяті зобов’язання, які можуть збігатися в часі і просторі з іншими претендентами на користування логістичною інфраструктурою.
Уявіть собі, що при купівлі квитка на потяг вам було б невідомо, на які дати всі місця розпродані, або які місця в вагоні вільні. І лише на пероні, або в поїзді всі зустрічаються і для всіх вас там влаштовують аукціон на предмет того, хто поїде, а хто – ні.
Чи поліпшилась ситуація та пропускна спроможність західних прикордонних переходів за останній час? Так, вона поліпшилась, але не завдяки, а всупереч прагненням комерсантів з "Укрзалізниці".
Вантажовласники додатково придбали до вже існуючого рухомого складу більше 6 тисяч причепів-самоскидів. Тому на залізничних переходах поліпшилася ситуація з чергами, але не пропускна здатність переходів.
Що не зробила "Укрзалізниця" для покращення ситуації? Вже з квітня минулого року стало зрозуміло, що треба робити і якими можуть бути наслідки зволікань з впровадженням наскрізного відповідального планування. Але в пріоритетах "Укрзалізниці" було покращення ситуації для себе, своїх рейтингів, та для інших бенефіціарів корок та черг.
Для покращення залізничної логістики між Україною та Польщею необхідно зробити наступне:
1. Планування. Стиковий розклад.
2. Відповідальність всіх учасників логістики. Це треба вирішувати на державних рівнях. І вважати це допомогою Україні в воєнний час.
3. Кошти грантів, наданих союзниками, направляти на зміну політик та технологіі планування, в вузькі місця сталого напруження, які мають визначатися не в кабінетах, а в інформаційній системі, наповненій самими учасниками перевезень, бізнесами та їх планами виробництва.
4. Торгово-промисловим палатам треба нарешті почати працювати.
Три перші кроки:
- зібрати европейських підприємців (бізнеси) які заробляють на обслуговуванні українських вантажів
- зібрати зацікавлених отримувачів українського зерна
- і вже їхніми вустами та за допомогою мого інструменту довести Єврокомісії або фермерам з їх політиками, яку користь несуть українські вантажі польській економіці та "відкрити" двері для збільшення нашого експорту.
