Локалізація та партнерство – як відповідь на виклики сьогодення

Якщо розглядати економіку як систему, що забезпечує господарську діяльність суспільства, то її основними елементами будуть: продуктивні сили (засоби виробництва та людський ресурс), інфраструктура, що забезпечує взаємодію між учасниками (соціально-економічні та організаційно економічні відносини) та ресурси (територія, корисні копалини, тощо). Під час війни впливу зазнають абсолютно всі елементи, руйнуються зв’язки між ними і система втрачає можливість виконувати свої функції. Якщо спростити, то виробник не може виробляти та збувати свій продукт, а споживач не має змоги отримати необхідну продукцію чи послугу.

Для налагодження функціонування системи необхідні адаптувати її до існуючого середовища, тобто або змінити елементи, або створити нові зв’язки між ними, що відповідають існуючій ситуації. Для цього необхідно проаналізувати стан елементів, виявити обмеження в існуючому середовищі, що заважають повноцінному функціонуванню та знайти відповідні рішення.

Для виробників основними перешкодами в діяльності будуть втрата засобів виробництва та спеціалістів, зниження попиту, неможливість доставки продукту до споживача. А от споживач починає одразу відчувати дефіцит товарів та послуг, його купівельна спроможність падає, оскільки у нього відсутні джерела доходів. У всіх цих перешкод та обмежень можуть бути свої індивідуальні причини та наслідки, але при конструктивному підході можна не тільки зберегти бізнес-середовище, а й сприяти його розвитку.

Ключові рішення:

- локалізація

- партнерство

- залучення переселенців-спеціалістів.

Локалізація

Найпершими під час війни страждають логістичні ланцюги, постають проблеми з доставкою сировини або готової продукції, в результаті чого виникає дефіцит товару та зростання цін, питома вага логістики в собівартості товару стає все більшою. Найбільш очевидним рішення в таких умовах є локалізація виробництва. У випадку наявності сировини локалізувати виробництво буде набагато простіше, адже переробна діяльність не потребує прив’язки до ресурсів і може бути розгорнута майже у будь-якому місці. І чим більше етапів переробки буде запроваджено на місці, тим менші будуть логістичні витрати у кінцевій вартості продукції. Якщо ж компанія займається суто переробкою і не має можливості долучити до своєї діяльності процес виробництва сировини, найкращим виходом для неї буде партнерство з постачальником через створення спільного підприємства чи консорціуму.

Партнерство

Взагалі партнерство являється ключовим фактором розвитку бізнесу в скрутні часи, підприємці з різних галузей та з різними професійними компетенціями можуть об’єднуватися задля створення продукту чи послуги, які будуть затребувані в кожному конкретному регіоні. Моделі партнерства будуть залежати в першу чергу від наявних ресурсів кожного з учасників, і необов’язково ці ресурси мають бути матеріальними.

Власникам бізнесу на територіях, які можуть вести діяльність в умовах воєнного часу слід в першу чергу проаналізувати свої бізнес-процеси та об’єктивно оцінити наявні ресурси, після цього треба дослідити потреби у власному регіоні та у регіонах, що з ним межують. Такий аналіз дозволить зорієнтуватися для якого типу затребуваної продукції чи послуг можна адаптувати свій бізнес, або як масштабувати вже існуючий продукт, які додаткові матеріальні, технічні чи людські ресурси необхідно залучити для розвитку. У випадку необхідності додаткового обладнання та техніки слід звернути увагу на вторинний ринок, оскільки в сьогоднішніх умовах велика частина підприємств зупинила свою діяльність і готова розпродати свої матеріально-технічні активи. Ще одним гарним виходом буде створення спільних підприємств, де кожен з учасниками входить в співпрацю наявними ресурсами чи послугами, реалізуючи їх, наприклад, спільному підприємству за виробничою собівартістю та отримуючи свою частку прибутку від реалізації спільного продукту. Залучені кредитні кошти доцільніше буде направити на оптимізацію виробництва та розвиток каналів збуту.

7 кроків для розвитку бізнесу під час військового стану:

1. Аналіз бізнес-процесів власного підприємства

2. Оцінка наявних ресурсів

3. Дослідження попиту у власному та сусідніх регіонах

4. Визначення вектору розвитку підприємства

5. Аналіз необхідних ресурсів

6. Пошук партнерів та шляхів залучення ресурсів

7. Розробка та впровадження стратегії розвитку. 

Спеціалісти.

В умовах воєнного часу одним з найцінніших активів є людський ресурс, а саме досвід та професіоналізм, адже будь-яка галузь занепадає через втрату носіїв знань про неї – людей. Тому в умовах високого дефіциту спеціалістів малому та середньому бізнесу варто не тільки розглядати свої працівників як найманий персонал, а слід будувати з ними партнерські відносини, додатково мотивуючи дивідендами від прибутку, а також закриваючи базові потреби, такі як житло, наприклад.  

Попереду українську економіку чекає ще багато випробувань, можна чекати допомогу держави чи закордонних організацій, але проявивши чесність і довіру один до одного, об’єднавшись заради перемоги, вітчизняний бізнес вже сьогодні може закласти фундамент у розбудові нової та успішної країни.