Одна історія про український прапор у Львові
- Ми не можемо дозволити вам повісити прапор України над клінікою, адже він надто великий і непропорційний!, - сказав мені високоповажний чиновник міської влади Львова, спеціально завітавши до нашої клініки на каву.
- Але такі великі прапори висять по всій Америці та навіть у Туреччині!, - зауважив я. - Я вже кілька років про це думаю і уявляю, що він дуже пасуватиме нашому місту! Хоча це дуже важко передати на кресленні…
- ?
- Але раніше ви не дозволяли мені на День захисту дітей повісити кольорові парасолі, а бачите, як гарно вийшло?!
- Навіть не знаю?!, - розгубився чоловік з міської ради.
- А давайте, так, - запропонував далі я, – оскільки, я не можу передати свою уяву на кресленні, я зроблю все так, як уявляю! Та повішу прапор! А якщо це буде погано, то я одразу його зніму! Інакше я все життя думатиму, що це була хороша думка, а я її так і не зреалізував…
- А якщо вам подобатиметься, а іншим ні?, - не здається чиновник.
- Як ви думаєте, чи дозволять мені львів’яни повісити прапор над клінікою, навпроти Палацу Потоцьких, якщо він їм не сподобається?
І ось уже шість років, як ми повісили прапор на Коперника, а я тішуся, що колись мені у голову прийшла така думка.
З Днем прапора тебе, моя Україно!