I. СУТНІСТЬ ПИТАННЯ

Позичання коштів переказом на банківський рахунок без складення розписки чи договору позики не рідкість, відтак доказом передання коштів у позикодавця залишається квитанція.

Чи доводить квитанція укладення договору позики, якщо позичальник не поверне отриману позику і доведеться звернутися до суду для повернення боргу.

II. ОБҐРУНТУВАННЯ

Поняття позикових відносин і договору позики визначає глава 71 ЦК України.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) (ст. 1046 ЦК України).

Верховний Суд України у постановах від 02.07.2014, №6-79цс14 та 24.02.2016, №6-50цс16 дійшов наступних висновків:

- за своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим;

- договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (ст. 1046 ЦК України);

- ця особливість реальних договорів зазначена в ч. 2 ст. 640 ЦК України, відповідно до якої якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії;

- письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Відтак, банківська квитанція може підтвердити передання позичальнику грошей, проте Верховний Суд України розділяє укладення договору позики та передання коштів.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки право вимоги (постанова ВС від 17.11.2021, №462/68/17).

У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього з метою правильного застосування ст.ст. 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позикодавцем та боржником правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов (постанова ВС від 21.02.2018, №344/16307/15-ц).

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки (постанова ВС від 18.11.2021, №208/8913/15-ц).

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

Тлумачення «інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми» відповість на питання, чи є таким документом квитанція про переказ коштів.

Верховний Суд у постановах від 30.01.2018, №303/5407/15-ц; 27.05.2019, №633/444/17 розглянув значення «інший документ …» та дійшов висновку, що за ст. 1047 ЦК України письмовий договір та розписка – єдиний доказ укладення договору позики.

Квитанція – не доказ виникнення між сторонами боргових зобов'язань (узгоджується з постановами ВС від 27.05.2019, №633/444/17; Львівського апеляційного суду від 23.12.2019, №461/4700/18).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 ЄКПЛ принципу справедливості розгляду справи судом (постанова ВП ВС від 03.07.2019, №342/180/17).

Відтак, квитанція про переказ коштів:

- не підтверджує укладення договору позики;

- доводить надання суми позики позичальнику після складення розписки чи договору позики, якщо містить вказівку на договір.

III. РЕКОМЕНДОВАНІ СТАТТІ

- «Боргова розписка як гарантія повернення боргу» – про форму та зміст розписки;

- «Помилка у борговій розписці: судова практика» – про правові наслідки помилки чи описки у борговій розписці;

- «Виправлення у борговій розписці: судова практика» – про суттєві та малозначні виправлення у розписці.