Свято на рубежі з війною

Сьогодні в Україні по супермаркетах і шопах гуляє Black Friday , торговці зазивають різдвяно-новорічними пропозиціями, вже мерехтять ліхтарики і шикуються штучні ялики. Але ця «чорна» назва розгулу знижок і спустошення гаманців чомусь нагадує, що темрява поряд…

До потягу метро зайшов засніжений дідусь, схожий чи то на сивого гнома, чи то на слобожанського Санту. Дивиться своїми зірковими блакитними очима до людей, питається: «А війна вже скінчилась?». У відповідь морозна тиша замовкшого вагону: «Ні…».

А на ліні вогню живуть люди. На так званій лінії розмежування живуть діти, близько 14 000 наших українських дітей. Вони знають, що робити коли починається обстріл, що ліс замінований і що уроки можна зробити й при свічці.

Психолог Катерина Шутальова нещодавно провела невеличкий майстер-клас в селі Петрівське Луганської області, поряд з містом Щастя. Діти малювали долоньки і залишали на них свої бажання. Катерина по пам'яті цитує записи: «Щоб закінчилася війна», «Щоб мама перестала пити», «Щоб тато повернувся додому», «Щоб у мами і тата була робота», «Щоб ми знайшли гроші», «Щоб бабуся одужала». Жодна дитина з групи не попросила іграшку. Вони подорослішали достроково. 

«…Эти дети очень нуждаются в чуде, в нормальном мире. А еще эти дети очень социально оторваны от большой Украины…»

Прес-конференція «Олені Святого Миколая. Подаруй свято дітям, які живуть поряд з війною». Прес-центр «Накіпело», м. Харків

Велика («материкова») Україна живе мирним життям і часто ніби не бачить те, що відбувається на Сході. Чи може абстрагується від того. В новинах ми чуємо про затишшя чи напруження на фронті. Щемить в серці, коли чуєш про 200-х та 300-х. Але ми майже не замислюємся про те, як же живе мирне населення. Невеликі міста на Луганщині та Донеччині і до трагічних подій часто були досить депресивними або певне благополуччя жеврілось завдяки єдиному місто утворюючому підприємству. Зараз інфраструктуру зруйновано, більшість підприємств не працює. Часто нема води, електрики, газу. Геть погане постачання, розірвано зв’язки з районними та обласними центрами, котрі знаходяться під контролем загарбників. 

Зручності в с. Трьохізбенка

Хтось уїхав. Але покинути рідну домівку – це не просто. Діло не тільки в квартирі чи хаті, меблях та лахах. Хтось не може покинути рідну землю в яку вріс корінням, а для когось страх змін та невизначеності початку життя в новому місці сильніш жаху життя поряд з війною.

Там складно. Але й простіше. Можна залюбки поспілкуватись з мером міста, а старенька бабуся пригощає пиріжком волонтерів, які привезли гуманітарну допомогу. 

І ми придумали таку акцію «Олені Святого Миколая». Тому що Святий Миколай їде туди, де на нього чекають. Навіть коли там небезпечно.

Тому що прагнемо привернути увагу до тих, хто мешкає поряд з війною. Ми бажаємо довести, що вся Україна підтримує тих, хто опинився в небезпеці.

Ми хочемо зібрати тисячу дарунків для тисячі дітей, які чекають на свято поблизу від лінії розмежування: с. Тошківка, с. Трьохізбенка, м. Гірське, м.Золоте, м. Попасна, с. Петрівка (Луганська область); с. Миронівський, с. Кодема, м. Авдіївка (Донецька область). Разом з волонтерами прифронтової зони збираємо "листи бажань" від дітлахів цих міст та селищ.

Ми хочемо подарувати всім дітям (від 3 років до 12 років) з цих місць новорічну казку та святкові подарунки. П лануємо провести 20 святкувань для дітей за 20 днів, починаючи з 26 грудня.

Зараз збираємо подарунки (іграшки, книги, солодощі, одяг, взуття). Проект волонтерський - тому робиться всім українським миром, щє й діаспора підключилась.

Долучайтесь! Google в допомогу!

P.S. Зробимо - напишу, як це було.

Ваш Олень Святого Миколая