Корекційна медицина стверджуює,що дітей, повністю нездатних до навчання, не існує. Їх підтримують і вКиївраді: незабаромдарницька загальноосвітня школа №289 буде переобладнана з урахуванням потребдітей з обмеженими можливостями
Батьки дітей із особливими потребами в Україні поставлені передскладним вибором: віддати дитину до інтернату і відірвати від родини абовиховувати самотужки, позбавляючи кваліфікованої допомоги. Залишається «вибірбез вибору»: резервація або вдома, або у спецзакладі. Між тим в Україні, а зокрема в столиці, фактично не і снує шкіл, де має можливість отримати освітудитина з особливими потребами. Такі діти та підлітки майже не спілкуються зоднолітками, а при досягненні повноліття, зазвичай, їх беруть на роботуфіктивно, задля списування на «працюючого інваліда» зайвих коштів.
Статистика невблаганна: значна частина особливих діток здобуваєосвіту в спеціальних навчальних закладах інтернатського типу. За кордоном у таких школах перебувають лишетри-чотири відсотки дітей із дійсно важкими вадами розвитку. Більшістьнавчається у звичайних школах, проживаючи з батьками.
Інклюзивність, як суспільна норма
Тим часом у розвинених країнах інваліди не тільки володіютьправом, але й мають можливість навчатися в школах разом зі здоровими дітьми. Така форма освіти називається інклюзивною(від англ. «інклуд» – включення). Для спеціальних потреб пристосованогромадський транспорт, будівлі обладнано пандусами, щоб людина на візку моглабез проблем потрапити до аптеки, книгарні чи кінотеатру.
Основний принцип інклюзивної освіти полягає у залученні дітей ізособливими потребами до процесу навчання в умовах загальноосвітньої школи. ВУкраїні особливо гостро ця проблема окреслилася наприкінці 1990-х років. У тойчас, з важаючи на досвід західних сусідів, баг ато дітей з особливими потребами прийшливчитися до загальноосвітніх шкіл. Але наші навчальні заклади виявилися не готовимизабезпечити належне навчання та супровід особливим дітям.
У початковихкласах адаптація простіша
Треба віддати належнебатькам дітей з особливими потребами. Вони першими почалирух за доступність звичайних шкіл та дитячих садків для їхніх дітей. Об'єднуючись у громадські організації та ініціативні групи, воникрок за кроком поширювали інклюзію як систему навчання. Поступово накопичувався досвід, що пізнішестав у нагоді фахівцям, які впроваджували інклюзивну освіту.
Лише у 2000-му році в експериментальному режимі інклюзив, яксистему навчання та надання спеціальних послуг дітям з особливими потребами,впровадили за місцем проживання.
Як розповідає Микола Сварник, голова Коаліції захисту правінвалідів та осіб з інтелектуальною недостатністю, батько дитини з особливимипотребами, чим раніше такий учень потрапляє до звичайного класу, тим легшейому призвичаїтись до нових умов.
У початкових класах адаптація відбувається досить легко – діти уцей період надзвичайно допитливі талояльні, у них ще не сформовані стійкі упередження щодо зовнішнього вигляду,вмінь і навичок оточуючих.
– Хтось носить окуляри, у когось на обличчіластовиння, в іншої – кумедні хвостики, – говорить Сварник. – Певного стандартунемає, і негативно ставитися до особливої дитини не будуть. Потрібно лише, щоб толерантним і добрим булоставлення вчителів, адже діти в цей період копіюють поведінку дорослих.
– Я знаю дівчинку Марійку, яка навчається узвичайній початковій школі. Вона в дуже важкому стані :випаде з візочка – самостійно підвестися не може, –розповідає пан Микола. – Проте в дитячому колективі почувається маленькоюпринцесою. Я бачив, як вона підганяла свою подружку, яка повинна була швидкодістати їй із портфеля потрібні книжки перед початком заняття. Діти цікавляться її життям, їх інтригує, щодівчинка може їздити на візку.
Старубудівлю повністю переобладнають для особливих потреб
За інформацією Управління праці та соціального захистунаселення, сьогодні в Дарницькому районі нараховується 1 292 дитини, якіотримують допомогу від держави «за інвалідністю». Близько половини цих дітокмають серйозні проблеми зі здоров’ям, які впливають на обмеження доступу допочаткової та середньої освіти. На сьогодні район пропонуєлише реабілітаційний центр та єдину школу-інтернат. Донедавна інклюзивнийформат освіти був далеким для Дарниці.
14 травня депутати Київради підтримали більшістюунікальне для Дарницького району рішення. В контексті внесення змін дозагальноміської Програми економічного і соціального розвитку міста на 2015 рікдепутати проголосували за ініціативу свого колеги від Дарницького округу №7Сергія Левади щодо виділення коштів на проектування та реконструкціюспеціалізованої школи для дітей із обмеженими можливостями на базі діючоїзагальноосвітньої школи №289 на вулиці Славгородській, 14. На цей моментвиділено 700 тис. грн із необхідних 14,5 млн грн на проведення перших необхіднихкроків із реконструкції. Планується облаштувати пандуси, ліфтові системи,туалетні та гімнастичні кімнати, спортивні майданчики. За проектом, існуючубудівлю та прилеглу територію школи №289 буде повністю реконструйовано зурахуванням потреб особливих дітей.
– На реалізацію проекту потрібна значна сума, але коли 14,5 млн грнрозділити на кількість дітей з особливими потребами, які зможуть навчатися у правильно спроектованій та адаптованій загальноосвітнійшколі, виявиться, що це не дуже істотні витрати задля того, щоб такі дітизмогли бути максимально інтегровані в наше суспільство, – переконаний Сергій Левада.
Школа, яка відкрита для всіх, дає можливість всім знати ті проблеми, зякими зіштовхуються діти з особливими фізичними та освітніми потребами. І завдякитаким проектам ми краще розуміємо різноманітність нашого суспільства, а такожтих, хто на нашу думку відрізняється від нас, краще розуміємо себе. І коли з'являється необхідність зробити зміни, допомогти– ми робимо це без будь-яких роздумів. Так і має бути.