Україна здатна врятувати світ від голоду, але вона потребує допомоги

Зараз же він набув цілком конкретного значення — світові реально загрожує голод через війну в Україні та катастрофічно обмежені можливості постачання сільськогосподарської продукції на світові ринки.

Основна проблема для постання сільськогосподарської продукції – це блокування морських транспортних шляхів України. Адже саме через морські порти відбувалося 75% зовнішнього товарообігу української держави (і не тільки аграрного). Що стосується безпосередньо експорту зернових, то основні його обсяги до повномасштабного вторгнення росії проходили через порти Миколаєва, Одеси та Чорноморська (95% зернових вантажів), які на сьогодні заблоковані окупантами. Звичайно, відбувається масове переформатування логістичних ланцюгів з України, але глобально ці заходи проблему вирішити не в змозі — обсяги експорту просто неспівставні з логістичними пропускними можливостями по суходолу. До повномасштабної війни залізниця та автотранспорт перевозили лише 5% зерна і суттєво розширити обсяги експорту цими шляхами навряд чи можливо.

Реакція світу

Під час нещодавного виступу в ООН одна з експерток заявила, що запасів пшениці на складах у світі вистачить всього на 10 тижнів. Керівник Всесвітньої продовольчої програми ООН Девід Бізлі на Всесвітньому економічному форумі в Давосі зазначив, що на порозі голоду перебувають 43 країни. В свою чергу, генсек ООН Антоніу Гутерреш недвозначно дав зрозуміти — світ не здатен буде вирішити продовольчу кризу без поставок продукції з України.

Але питання замінованого моря і заблокованих українських портів не можна вирішувати шляхом будь-яких поступок агресору. Прямий шантаж — це класичний прийом, який застосовує росія у всіх економічних переговорах, і перспектива голоду у світі теж не стала виключенням. Саме так означив позицію рф і міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба. Підтвердженням цьому є те, що вже зараз російські чиновники озвучують меседж про те, що розблокування акваторії моря і експорту зерна з України можливі у обмін на зняття певних найболючіших для агресора санкцій. Тішить те, топ-посадовці США і Великої Британії вже чітко дали зрозуміти, що цього не відбудеться, і “зерновий шантаж” рф не сприймається світом.

Проблему також чітко окреслив під час давоського форуму і Володимир Зеленський. «Вся еліта — бізнес-еліта, політична еліта — має вжити тих чи інших заходів, щоб розблокувати це зерно, щоб воно було вивезене до країн Африки, Азії, європейських держав... Якщо ми не вивеземо зерно у найближчі місяці, якщо не буде політичних домовленостей із росією через посередників… буде голод, буде катастрофа, буде дефіцит, буде висока ціна. А все це згниє в нашій країні» - пояснив Президент України.

Окремі країни вже почали всерйоз розглядати військово-морську операцію як один з шляхів розблокування експорту українського зерна. Реальність і здійсненність цього кроку поки не коментуватиму, але раз він стоїть на порядку денному і озвучується офіційними особами країн світу — це вже свідчить про багато що.

Що було/Що зараз

Обсяги експорту з України зернових і зернобобових та продуктів їхньої переробки у останні роки коливалися в межах 40-50 млн тонн, а в рекордному 2019-2020 маркетинговому році експорт цієї продукції склав 57,2 млн тонн. Головними ж експортерами українського збіжжя у 2021 році стали Китай, Індонезія, Іспанія, Нідерланди та Іран. Географія експорту нашої продукції дуже широка, і розповсюджується на різні частини світу — Азію, Європу, Африку. Не випадково голова Африканського союзу Макі Салл вже готує візит в росію та Україну задля розблокування експорту зерна. Адже зараз, за різними оцінками експертів ринку, Україна здатна експортувати лише близько 20-25% попередніх обсягів.

Зараз Україна не може вивезти 90-100 млн тонн аграрної продукції морськими шляхами, в тому числі мова йде і про 20 млн тонн зерна з попереднього сезону. Якщо до повномасштабного вторгнення через порти Україна відвантажувала 6 млн тонн зерна на місяць, то зараз, відповідно до даних Української зернової асоціації, через залізницю та дунайські порти — лише 1 млн тонн на місяць.

Для того, щоб експортувати вже існуючий обсяг потягами та автотранспортом, можуть знадобитися 2-3 роки. Це дає однозначну відповідь: попри всі старання (які, однозначно, необхідно здійснювати) з переформатування логістичних ланцюгів, без розблокування морських портів, навіть математично, налагодження нормального експорту на найближчу перспективу є недосяжним. Мінагрополітики теж констатує: позитивна динаміка є (березень - 300 тисяч тон, квітень - 1 млн тон, травень 1,5 млн тон), але на довоєнні обсяги без портів нам ніяк не вийти. Наприклад, пропускна здатність тієї ж залізниці не перевищує 500-600 тис тонн зерна на місяць. Тим більше, вже зараз тисячі вагонів з українським зерном стоять на кордонах в очікуванні перевантаження на євроколію. Адже різна ширина колії — це ще один суттєвий фактор, який обмежує і затягує цей процес у часі.

На відміну від світу, Україні голод не загрожує

Як ми мали змогу зрозуміти з поточної ситуації, російсько-українська війна може спровокувати голод в усьому світі, але чи матиме вона аналогічні наслідки і для нашої держави? Скоріш за все, ні. Адже нинішній запас продовольства для України — надлишковий. Наприклад, внутрішнє споживання тієї ж пшениці в Україні, за даними профільних аналітиків, становить 4 млн тонн на рік. Тобто, ми вже маємо кількарічний запас зерна. Інший приклад - олія: якщо щорічне виробництво соняшникової олії становить близько 6 млн тон, то внутрішнє споживання — лише 500 тис. тонн, тобто понад 8%.

Головна загроза від спровокованої росією продовольчої кризи для України — економічна. Агропродукція в останні роки займає перше місце в українському експорті. В 2021 році вітчизняні аграрії продали за кордон лише зерна та соняшникової олії на 18,6 млрд дол., а загальний обсяг експортованої агропродукції оцінюють у понад $27 млрд.

Дуже негативний наслідок проблем з експортом — падіння валютної виручки. А це напряму відбивається на курсі валют, що українські громадяни спостерігають вже зараз, дивлячись на табло обмінників. Сьогодні у країні фактично виникли три різні курси валют: офіційно встановлений Нацбанком, той курс, який встановлюють комерційні банки, і “чорний ринок”. І ці курси значно відрізняються між собою, що не може не впливати як на стабільність функціювання економіки в цілому, так і на життя громадян. За нинішніх умов, наприклад, комерційний курс долара складає близько 37 грн, що на 26.5% більше за офіційний. Таким чином, більше чверті валютної виручки підпадає під конфіскацію.

Відповідно, це величезні втрати для української економіки, а як наслідок — і для всього суспільства та соціальної сфери. Попри війну, держава продовжує виплату всіх соціальних видатків, утримання всієї ключової соціальної, інженерної, транспортної інфраструктури. Ці кошти потрібно десь брати, і їх повинен забезпечити саме експорт.

Тож що залишається на сьогодні у цій, здавалося б, патовій ситуації? Лише політичне рішення за участі дуже широкого кола країн, яке чітко продемонструє агресору: влаштувати голод у всьому світі не вийде, а шантаж матиме вкрай негативні наслідки для самої росії. Ця війна доводить — жодної поступки агресору бути не може, адже відразу за першою він захоче наступну. росія розуміє лише мову сили, і насправді цивілізований світ має ще достатньо санкційних механізмів, які досі не були застосовані. Це якщо винести за дужки можливість тієї ж військово-морської операції.

Якщо недостатня кількість потужного далекобійного озброєння і засобів ППО — це проблема України у війні з росією, яку захід зараз, після великої кількості втраченого часу, таки намагається частково вирішити, то спровокована агресором продовольча криза — це вже проблема всього світу, а не лише і не стільки України. І саме навколо цієї проблеми світ має об’єднатися, аби у епоху розвинених технологій планету не чекав голод, який, здавалося б, мав залишились десь глибоко у середньовіччі. Робити це потрібно прямо зараз, адже може бути запізно!