Боротьба за людей та європейське майбутнє. До чого тут Класифікатор професій?
Коли молода людина починає будувати кар'єру, перше, з чим вона стикається, це розбіжність між реальністю ринку праці і тим, що подається в офіційних документах. Поки HR-фахівці наймають SMM-менеджерів, ректрутерів, data аналітиків та робототехніків, у документах досі живуть оператори комп'ютерного набору, слюсарі колісних транспортних засобів, оператори електронно-обчислювальних машин і навіть ворожки.
Окрім розуміння запитів ринку, люди хочуть мати доступ до аналітики. Який рівень освіти потрібен для отримання бажаної роботи? Яка ситуація із зарплатами? Що з вакансіями? На усі ці запитання складно знайти відповідь, адже дотепер в Україні немає єдиного ресурсу, який би надавав об'ємне уявлення про ринок кваліфікацій.
Ще одна болюча точка – відсутність у Класифікаторі розділу про військові професії. Відповідно, дотепер неможливо об'єктивно співставити військові і цивільні спеціальності. Така ситуація є дуже дивною для країни, де триває війна фактично десятий рік поспіль.
Натомість країни Євросоюзу мають інший підхід до класифікації професій. Вони використовують міжнародні стандарти ISCO-08 та ESCO, які не мають регуляторної функції, а є інструментами для збору статистики, полегшують міжнародний обмін інформацією про професії та кваліфікації. Країни, які правильно впровадили рекомендації ISCO-08 та ESCO, говорять між собою однією мовою, а їхні громадяни – не мають проблем із визнанням кваліфікацій.
Електронний Реєстр професій на зміну радянським підходам
Бізнес-спільнота неодноразово закликала до радикальних змін та прозорих підходів у формуванні системи професійних кваліфікацій. Хочу подякувати очільниці комітету ВРУ з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галині Третьяковій, яка зрушила реформу Класифікатора професій з мертвої точки, почула і зрозуміла потреби ринку праці, зареєструвавши законопроект. Він дозволить оптимізувати діючу інформаційну базу, наблизить її до європейських класифікаторів. Крім цього, новий Реєстр буде на 100% діджиталізованим, а інформація в ньому – відкритою, зрозумілою та доступною.
Повернення мігрантів
У питанні повернення громадян немає більш зацікавленої сторони ніж бізнес. Особливо промисловий. Тож коли у владних колах (нарешті!) заговорили про стратегію повернення українців, які вимушено виїхали з країни, бізнес охоче підтримав тему. Це дійсно важливо і потребує невідкладної уваги, адже від якості і кількості людського капіталу залежатиме економічне майбутнє України.
Вже зараз люди поступово повертаються додому і є надія, що після перемоги їх буде набагато більше. Щоб стимулювати процес потрібно показати, що в Україні є робота, перспектива гарного доходу, підтримка. Водночас треба визнати, що за два роки перебування за кордоном дехто отримав іноземну освіту, працевлаштувався і навчався на робочому місці. Нам потрібно вже зараз створити умови визнання професійних кваліфікацій, здобутих за кордоном.
Я рада бачити, що деякі політики перейшли від слів до дій і реальними справами борються за повернення людей. Наприклад, 2022 року був прийнятий Закон щодо визнання часткових кваліфікацій. Він, певним чином, також заклав основу для реформи Класифікатора професій.
У цьому питанні українці на півроку випередили своїх європейських колег. Поки в ЄС міркували над потенціалом "micro-credentials", ми в умовах повномасштабної війни успішно втілили задум і дозволили тисячам людей повернутися до легальної роботи. Запуск системи визнання кваліфікацій зробив великий внесок у зміну думки про те, що в Україні “роблять не так і не те”.
Поки військові ціною власного здоров'я і життя виборюють свободу, ми не можемо дозволити собі гаяти час, втрачати можливості. Потрібно багато працювати задля зміцнення, змінення системи на краще. Але для цього на всіх гілках влади мають усвідомити потребу у збереженні та розвитку людського капіталу. Кожна інвестиція в людей – це інвестиція в перемогу.
