ДБР боротьба за владу. Звіт опитування

Конкурси на посади у Державне бюро розслідувань 2018 р. важко назвати ідеальним процесом. Хоча у суспільстві величезна потреба саме в ідеальності та у фаховості. Адже початок нового – це або нова надія, яка, на диво, досі ще не згасла, або ж чергове розчарування. Розчарування  - найболючіший момент, воно зменшує надію, зменшує віру у державність, робить розумних і толерантних людей байдужими до подій, що відбуваються у державній службі та у правоохоронній системі, залишає сам на сам громадян з їх проблемами, протиставляє суспільство і державу. Розвиток такого сценарію – це шлях у нікуди, це безвихідь, яка згубить всіх.

Конкурси на посади у Державне бюро розслідувань 2018 року не дали приводу пишатися досконалістю і втіленням прописаних цінностей ДБР: доброчесність, професійність, рішучість та відповідальність, командна робота та рівність можливостей. Вже на початковому етапі формування команди є безліч зауважень з боку громадськості, журналістів, учасників конкурсу. Відсутність обґрунтованих заперечень з боку ДБР на ці зауваження, ствердження, що «конкурс на керівні посади виявив низку негативних кампаній, скерованих проти директора Бюро, його заступників, учасників конкурсів, а також членів конкурсних комісій» і легкі погрози для «ЗМІ, які розповсюджують явно замовні матеріали, згадати, що свобода слова передбачає також відповідальність – перед своїми громадянами та своєю країною» аж ніяк не сприяло формуванню довіри до нової правоохоронної структури.

Очевидно, що й у самому ДБР йде внутрішня боротьба. 28 серпня 2018 року на брифінгу Роман Труба оголосив, що відмовляє зовнішній конкурсній комісії у розгляді рекомендацій про призначення 27 переможців конкурсу на керівні посади в Бюро.  Аргументами цьому стало, у першу чергу, знищення результатів психофізіологічного дослідження кандидатів із застосуванням поліграфу, які мав отримати Директор ДБР для ухвалення кадрового рішення. Хоча акту, що підтверджував би це знищення досі ніхто не бачив. Існує лише роз’яснення  керівника групи поліграфологів Тетяни Морозової чому таке знищення відбулося. Іншою підставою відмови у розгляді рекомендації стало те, що за результатами журналістського розслідування та повідомленням, на прохання Романа Труби, НАБУ про те, що деякі кандидати є фігурантами кримінальних проваджень.

Водночас за словами Романа Труби, 6 вересня 2018 року один із судів Києва мав би розпочати розгляд справи за поданням народного депутата Юрія Македона щодо "визнання дій зовнішньої комісії про призначення на посаду директора Державного бюро розслідувань Труби Романа Михайловича незаконними". Очільник ДБР вважає не випадковим, що саме у цю гарячу пору запуску Державного бюро призначено засідання суду. Очевидно для нього це ще один момент тиску  у кадровому питанні та у власному подальшому перебуванні на посаді директора – а у цілому демонстрація можливостей публічного впливу на діяльність директора ДБР. Зі слів Юрія Македона комісія більше півроку не надавала документи. У результаті, він змушений був через суд зареєструвати кримінальне провадження, а також через суд домогтися від комісії надання інформації про підстави призначення Романа Труби. У місячний строк, після отримання відповіді від комісії, Юрій Македон подав до суду. Справа призначена за місяць до відмови Романа Труби розглядати подання на керівників. Слід зазначити, що 6 вересня 2018 р. суд відклали на 25 вересня 2018 року у зв’язку з неявкою відповідачів.

Крім того, Комітет із питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності закликав перевірити законність діяльності директора Державного бюро розслідувань Романа Труби за інцидентом про відмову у розгляді рекомендацій про призначення 27 переможців конкурсу на керівні посади в Бюро.

На думку керівника Управління спецрозслідувань Генеральної прокуратури Сергія Горбатюка, під час голосування за голову ДБР було багато обставин, які вказували на те, що «немає вільного вибору». Для Сергія Горбатюка участь у конкурсі на посаду директора ДБР завершилася так і не розпочавшись, йому відмовили у розгляді конкурсних документів  через начебто брак досвіду керівної роботи. З приводу цього подавався позов до суду щодо неправомірних дій конкурсної комісії ДБР. А вже суд відмовив через несвоєчасну подачу (теж начебто).

Відтак, якщо через усі перипетії не відбудеться призначення переможців конкурсу на керівні посади в Бюро, а законність призначення Романа Труби стане під загрозою, ДБР, як таке, може не відбутися. Або ж ми побачимо у формі виконуючих обов’язків нові обличчя.

Що насправді відбувається у ДБР? Експерти відкрито говорять про перерозподіл політичного впливу у важливій структурі правоохоронної системи, яка, згідно переліку підслідності, матиме у своїх руках впливові важелі на крупні політичні/бізнесові фігури. Навряд чи політичні акценти ДБР на користь простим пересічним українцям. Напевно варто було б запуск ДБР призначити на дату після виборів, очевидно тоді пристрасті уляглися б і фаховість та професійність взяла б угору.

Можна будувати припущення і обмірковувати як би могло статися, однак,  це всього лише ІМХО. Чого не можна сказати про соціологічне дослідження.

З огляду на неоднозначну ситуацію, виникла потреба дізнатися неупереджене судження щодо конкурсів на посади у Державне бюро розслідування, проаналізувати аудиторію, яка цікавиться цим процесом та оцінити рівень його досконалості/недосконалості. Для цього ініційовано інтернет-опитування, мета якого - отримати якомога більше вражень від досвіду проходження конкурсів на посади ДБР, оцифрувати, надати статистичної доказовості емоціям тих, хто конкурс не пройшов і тих, хто переміг.

Опитування тривало один місяць. Географія респондентів охопила майже всю країну. Однак, переважна більшість (31,3% учасників опитування) визначають регіон постійного місця проживання м. Київ. Логічно цю перевагу перенести й на географію тих, хто подавав документи на конкурс. 8,7% - Київська область та Донецька область, 7,8% - Хмельницька область, 6,8% - Харківська область, 4,9% - Тернопільська область, 3,9% - Вінницька і Запорізька області. У цілому опитуванням охоплено 20 регіонів. Не прийняли участь в опитуванні Івано-Франківська область, Житомирська область, Луганська область, Черкаська та Чернівецька області.

Система правоохоронних органів досі залишається, переважно, чоловічою привілегією. За статевою ознакою 65% - чоловіки, 35% - жінки. Причому чоловіки більш наполегливі  й впевнені. Про це свідчить більша кількість тих, хто подавав на декілька посад (таких чоловіків – 26,9% серед чоловіків; таких жінок -  8,3% серед жінок) та на керівні посади (таких чоловіків – 55,2% серед чоловіків; таких жінок -  5,5% серед жінок).

Жінки бачать себе більше у допоміжних та офісних структурах на посадах спеціалістів. Серед жінок чимало тих, хто планував подавати документи на конкурс, але не наважився. Однією із причин цього надто високий рівень складності процедури конкурсу, а також невизначеність у територіальному розміщенні управлінь. Для жіночої частини незрозумілим були ситуації щодо принципу відбору документів: наприклад, у центральне управління не прийняли документи, територіальне – прийняли.

Серед чоловіків у 1,5% документи не були прийняті, а претендентам не було надано вичерпної відповіді чому саме і чи є можливість виправити щось та подати скоригований пакет документів. Серед чоловіків чимало тих, хто добровільно відмовилися від проходження конкурсу на певному етапі з причини не бажання витрачати час, оскільки вважали, що  присутній «вплив різних осіб на результати конкурсу», «відсутній об’єктивний відбір»,  «все вже було вирішено раніше».

Вікова структура претендентів на участь у конкурсі на посади у ДБР, згідно опитування, серед чоловіків і жінок практично не відрізняється – це молоді особи у віці  [25-35)  років – 61,2%;  [35-45) – 31,1%. Люди у віці [25-35)  років – це, переважно, активна молодь з регіонів. У віці [35-45) років – ті, хто визнав своїм постійним місцем проживання Київ та Київську область.

Респонденти, що прийняли участь в опитуванні, майже порівну розділилися на таких, що не є працівниками у системі правоохоронних органів (40,8%), а також таких, що нині працюють  у цій системі (59,2%). Це, переважно, працівники прокуратури та Національній поліції. З огляду на те, що під час початкового формування підрозділів Державного бюро розслідувань встановлені і повинні бути дотримані квоти (п. 3, розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення», Закону України «Про Державне бюро розслідувань»), ймовірне відсіювання певної кількості кандидатів на етапі визначення переможців згідно цих квот.  

Щодо роботи комісій, то 42,7% респондентів більш об'єктивною під час оцінювання кандидатів на вакантні посади до ДБР вважають внутрішню комісію, 23,3% - зовнішню комісію, 15,6% - жодну і 18,4% утрудняються дати відповідь.

Кількісні оцінки конкурсних процесів давалися респондентми за запропонованою їм пятибальною шкалою де, 1-катастрофа, 5-80 lvl.

Рівень дотримання комісіями принципів справедливості, прозорості, не упередження під час проведення конкурсів на вакантні посади у ДБР за оцінками респондентів за такою шкалою є катастрофою на 40,8% - це найгірший показник за всіма критеріями. І лише 12,6% вважає роботу комісій як супер професійну.

62,0% респондентів оцінили загальний рівень організації конкурсів на зайняття вакантних посад у ДБР на 2-3 бали. Це ще не катастрофа, але близько до неї.

При цьому якість тестових питань для кваліфікаційного іспиту під час конкурсів для призначення на посади у ДБР на 54,5 % респонденти вважають достойними 4-5 балів, що є досить й досить непогано. Якість модельних завдань практичного характеру для кваліфікаційного іспиту кандидатів на посади у ДБР оцінені 53,4% респондентами на 3-4 бали. Це дещо менше за якість тестових завдань. Очевидно немалу роль зіграло те, що модельні завдання були мало диференційовані за фахом. 

Найбільш об’єктивним етапом конкурсу, з точки зору оцінювання кандидатів на посаду, респонденти вважають тестування на знання законодавства – 57,3%. Це навіть при тому, що є безліч зауважень щодо ймовірно нечесного проходження тестування окремими кандидатами. 35% опитаних вважають найбільш об’єктивними модельні завдання практичного характеру. 26,2% до такого відносять психофізіологічне дослідження і пропонують надати цьому етапу конкурсу більшої вагомості. 13,6% найбільш об’єктивним, з точки зору оцінювання кандидатів на посаду вважають співбесіду.

Однак є нарікання на те, що «кожен з етапів є суб’єктивним. А проведення конкурсу в стінах Національної академії прокуратури України є не прийнятним, приймаючи до уваги, що керівництво ДБР має робочі кабінети в стінах ГПУ».

У цілому коментарі та побажання респондентів щодо конкурсу можна звести до зауважень до складу та роботи конкурсної комісії №1:

«Заяви та скарги взагалі не розглядалися та ігнорувалися. Члени комісії люди некомпетентні з питань відбору та професійності ДБР».

«Не об'єктивні. Не організовані. Лємєнов не тактовний у своїх запитаннях».

«Як так вийшло, що пані Гайовська-Ковбасюк Мар’яна Романівна не знайшла підтримку у КК 1, через надмірні статки чоловіка, у минулому працівника органів прокуратури, а у зовнішній комісії знайшла підтримку і перемогла конкурс на керівну посаду. До речі, чоловік свого часу не пройшов люстрацію, тому знаходиться на пенсії. При цьому сім’я будує будинок в 200 кв. м.»

«Під час співбесіди конкурсна комісія не приймає до уваги результат тестувань та рейтинги кандидатів (кандидат у рейтингу займає майже останнє місце, а після співбесіди стає переможцем і навпаки). Запитання: чому не приймаються до уваги рейтинг кандидатів під час співбесіди ? Також не визначається другий кандидат після переможця».

«Для чого всі ці тести, одразу треба було проводити співбесіду. Тести нікому не домогли. Набрані кандидатами бали не враховували члени комісії...»

«Вносили кандидатов (госслужба) в списки следователей, из-за чего многие не прошли тестирование на знание законодательства, на втором этапе не было вопросов по заявленным вакансиям, т.е. главный специалист по зарплате отвечал на вопросы по основным средствам , здаче отчетности (вопросы для главного бухгалтера)».

«Зауваження до комісії:

методи відбору - судячи з відео співбесіди, відбирали тих, хто не відповідав вимогам за всіма критеріям;

питання які задавалися конкурсантам – наприклад: «З чого ви почнете, якщо вас візьмуть?» Видається у ДБР самі не уявляють чим будуть займатись.

результати поліграфу взагалі не брались до уваги, при мені як його з диском вклали в файл, так на співбесіді він і був у файлі.»

«Безумовно поважні люди, але «офтальмологи приймають на роботу хірургів????» Ніхто з членів комісії при злочинній владі не звільнився на знак протесту? Запитання на практичних завданнях для керівників теруправлінь дивні: наприклад, кількість рослин маку на городі, звільнення секретарів з декретних посад... І виявилося, що відповіді на ці питання знають саме полковники  з ДФС та СБУ. Промах. Найменше невдоволення когось і кимось лякають комісію. Мати щонайменше 5 років керівного стажу правоохоронця і результатом всі задоволені - це ж «дипломатія», а не по закону. І ще - вдячний за повернуті документи і те, що прокурорів не поставили в одну стрічку з раніше судимими особами, як у Антикорупційному суді. P.S. Перегляньте з урахуванням громадської думки приклади результатів унікального конкурсного відбору - вибори, НАБУ, САП, НАЗК, Нацполіція».

«Жодного разу не отримала відповіді на електронні звернення, телефони взагалі не відповідають, відповідь щодо не допуску до деяких посад просто зі стелі, під час співбесід не всі члени присутні, а під час голосування голосують за тих кандидатів, яких і не бачили, а ті хто був під час співбесіди, на голосуванні не завжди є (розрив по днях у співбесіді і самому голосуванні часто був 3-5 днів, це не зовсім об’єктивно)».

«Члени комісії із неоднозначною репутацією, оцінювання здійснюють із суб’єктивною упередженістю».

«Треба було одразу проводити співбесіду, яка все вирішує, а інші етапи взагалі не проводити».

«Голосування членом конкурсної комісії за кандидата, на співбесіді з яким, цей член конкурсної комісії був відсутній, з поясненням, що «відеозапис співбесіди було переглянуто в інтернеті». Та, водночас, не голосування за інших кандидатів «у зв’язку з відсутністю під час співбесіди».

«На 8 листів, щодо перенесення третього етапу тестування (були надіслані заздалегідь), не надано жодної відповіді. Відповідно позбавили можливості навіть спробувати пройти співбесіду! Додзвонитися (по вказаному телефонному номеру, як контактний для кандидатів) на протязі двох місяців, не вдалося жодного разу! Проведення цього конкурсу - повний фарс!»

«Навіщо на співбесіді знову питати положення законодавства, якщо я вже двічі їх здавав (на першому етапі конкурсу, та на модульних завданнях). Чому відношення до кандидатів, що також подавали документи до інших органів упереджене? Це що заборонено законом? Чи просто необхідно знайти привід для відмови?»

«Кваліфікаційні вимоги до претендентів на деякі посади завищені».

«Надають перевагу своїм знайомим, колишнім підлеглим та співробітникам. Навіщо витрачати час коли все вже вирішено».

«Відчувається упередженість».

«Корупція». «Не прозоро пройшов конкурс».

«При спілкуванні видно, що кандидатів вже обрано, а співбесіда – формалізм».

«Все вирішувала тільки співбесіда, на жаль, а не бали...»

«Низький рівeнь організаціі конкурсу, упeрeджeність комісіі під час співбeсіди, відкритe панібратство члeнів комісіі №1 з деякими конкурсантами, Особливо вразили Варченко і Буряк, які під час провeдeння співбeсід просто відкрито займались вирішeнням своїх питань, розглядом своїх телефонів і т.д.»

«А вони робили чи номер відбували?»

«Неприємні. Особа Бірюкова і журналістське розслідування щодо нього неприємно вразили. На практичному мені не вистачило аж одного бала! Апеляцію відхилили, не прочитавши аргументацію. Хоча загальна кількість балів у мене вища, ніж у призначених на посади».

«Питання мали відповіді, кожна з яких могла бути правильною (по роботі прес-служби). Коли на практичному у теруправління мені випали такі самі питання по роботі прес-служби, варіанти відповідей були інші. Це неприємно».

Зауваження щодо складу та роботи конкурсної комісії №2:

«После объявления конкурса по непонятным причинам менялся состав».

«Тестування за програмами не є прозорими, оскільки є можливість зовнішнього адміністрування і неправдивість результатів».

«Активист Петро, вообще космонавт, судит некоторых кандидатов как судья, подход не объективен, предвзято относится к тем, кого нет в его списке победителей, проплаченный и …».

«Некоторые  кандидаты знали практические задания до начала тестирования».

«Низька гучність трансляцій співбесід. Відсутність інформації про те, яку саме квоту на даний час проводять за співбесідами».

«Конкурсанти називали своє прізвище, а потім член комісії вказував номер комп'ютера, за який йому сідати. Багато конкурсантів справились з тестами і задачами за 5 хвилин. Ці конкурсанти і прочитати завдання не могли за цей короткий час. От і виходить, що більше балів набрали конкурсанти територіальних управлінь. Схоже, що вони розумніші від конкурсантів до центрального управління. Чи може то комп'ютери розумніші?»

«Відмовили без мотивації, не ображаюсь, проте на скаргу 53 доби не дають відповіді і не повернули документи. При цьому зовнішня комісія допустила до конкурсу. Зрадів, що відмовили, реально однією проблемою менше, почитайте петиції ДБР на сайті Президента та Уряду. Не вірю, втрачено бажання щодо роботи у ДБР».

«Тяганина у порівнянні з роботою комісії №1, опублікування графіків тестування із запізненням, повільно проводяться співбесіди».

«Як особа може пройти тестування та відповісти на 100 запитань за 14 хвилин, а такі особи були. Цього часу не вистачить навіть, щоб їх прочитати».

«Два члени не приймали взагалі участі у засіданнях та не мали ніякого впливу на голосування».

«Затягувалося оприлюднення графикiв. Дуже довго оброблялись документи».

«Відсутність бажання самої комісії до роботи. Корупція. Не організованість».

«Не все члены были на собеседование, а за человека голосуют все. На 80% голосуют однозначно «нет» и за пару фаворитов «одноголосно» (в большинстве случаев)».

«Вкрай низька організація роботи комісії, кваліфікація її членів тощо».

«Безграмотно побудова проведення відбору».

«На дві посади проводиться одна співбесіда, триває 5-7 хвилин, бо вже після 18.00 і комісія відверто виснажена за день. По другій посаді жодного питання, взагалі. Як комісія зможе оцінити рівень профпридатності кандидата і які у нього шанси після цього здобути посаду? При тому, що попередні 3 етапи успішно подолані».

«Висновки поліграфологів не передаються третім особам. Вони використовуються лише під час співбесіди та прийняття рішення про призначення на посаду». Справа в тому, що я маю право знати, оскільки це стосується особисто мене. Висновок поліграфа, можливо, негативно вплинув на процес прийняття рішення конкурсною комісією. Якщо це так, то, можливо, взагалі більше не має сенсу приймати будь-яку участь у конкурсах до ДБР».

…Ці думки і голоси. Їх багато. Вони невпевнено лунають не із ЗМІ, а серед друзів, близьких. Їх не чути тим, хто граючи головні ролі у блокбастері під назвою «ДБР боротьба за владу», забуває, що своїми діями формує майбутнє, яке, схоже, вже ніколи не стане гарним. Принаймні у сфері роботи ДБР. Довіру втрачено. Вже. А ще ж нічого не й було. Є, хіба що, надія на суперагента, що прийде і врятує світ.

Ми не даємо висновків і пропозицій за результатами опитування. Ми констатуємо факт відношення до створення ДБР і підтверджуємо думку, що поточна критика – це легітимізація роботи діючого органу. Але за тих обставин, що нині є навколо Державного бюро розслідування, за тих людських емоцій, що створюють морально-етичний фон цього процесу, за порушеннями у підборі персоналу, недосконалістю законодавства про ДБР і небажання його удосконалювати, можна стверджувати, що на сьогодні ДБР в Україні ще не відбулося.

«Матеріал підготовлений за фінансової підтримки Посольства Королівства Нідерланди, в рамках програми МАТРА. Зміст цієї публікації є виключно відповідальністю Фундації DEJURE і в жодному разі не відображає позицію Королівства Нідерланди.»

This publication has been made within the frameworks of the Matra Programme (Embassy of the Kingdom of the Netherlands)”