Чому Надія Савченко не потрапила на переговори до Мінська
Я вже не перший рік поспіль, не зважаючи на те, що більше, на жаль, ніхто з наших журналістів, політологів, аналітиків, якщо у нас такі є, ніхто з вітчизняних політиків не пише і не говорить, про те що, власне, мені вже набридло повторювати і в постах блогів, у виступах на телеканалі 112.ua: цей довбаний Мінськ, зі всією його зрусаченою, омосковщиною стороною аж ніяк не може бути центром переговорного процесу для врегулювання ситуації на українському Донбасі. Позаяк бульбаші зовсім не нейтральні люди до російського-української війни. Це підпасичі, продажні наймити раші і зовсім не вільні люди. Про це ще раз, зайвий раз на засіданні Верховної Ради України нині, 1 червня 2016 р., під час свого виступу в парламенті, заявив заступник голови Комітету Верховної Ради України з закордонних справ, народний депутат Ігор Гузь. Він розповів, що цими днями йому з невідомих причин заборонили в’їзд до Республіки Білорусь.
Перед тим, які відомо, на білоруському кордоні склали фігу на в’їзд до Республіки першому заступнику Голови Верховної Ради України Ірині Геращенко. Не зважаючи навіть на те, що вона є членом контактної групи з урегулювання ситуації на Донбасі і прямувала на чергове засідання по стабілізації ситуації в Донбасі. Прикордонники грубо показали відворіт від брами сусідньої держави.
І там, і там причини зрозумілі. Білоруси орієнтуються на те, як ставляться до персон, котрі опиняються з українського боку на їхньому рубежі, старші брати – московіти. Мені вже оскомину набило повторяти, що Білорусь зовсім не самостійна, не нейтральна територія щодо України. Мінськ – столиця їхньої так званої Союзної держави, до складу якої входять і Білорусія, і Росія. І пан Лукашенко пішак у тій грі, яку веде несамовитий Путлєр, переслідуючи буквально кожного українця.
Майже рік тому, у статті «Як Лукашенко приваджує і забавляє донбаських терористів» я писав: « найперше, що потрібно нині зробити – відмовитись від подальших перемовин з російсько-терористичними угрупуваннями в Мінську. На території російсько-білоруської союзної держави, де терористам і їх покровителям створюються умови особливого підвищеного морального комфорту. Душевного сприяння. Убивці і садисти купаються в славі, яку створює їм режим Лукашенка, під особистою опікою Путіна. Червоні доріжки, десятки телекамер, інтерв’ю, брифінги терористів…
Чи є ще де таке безглуздя?
Україна має поставити питання про те, щоб надалі всі зустрічі по залагодженню конфлікту у Донбасі проводилися в… Нідерландах. Безпосередньо в Амстердамі, звідки, нагадаю, 17 липня 2014 року до Куала-Лампуру вилетіло рейсом МН-17 двісті дев’яносто вісім пасажирів, серед яких дві третини були голландці. Тепер уже, мабуть, немає ні в кого сумніву: пасажирський літак збили російсько-терористичні бойовики. Нехай тепер вони подивляться в очі нідерландцям, яких посиротили…
Ви пригадуєте, яким козирним по мінському президент-палацу перед підписанням так званих угод Мінськ-2 ходив наполеончик Путін? Руки в кишені, ну, справжній «стіляга із Москви…» Хотілося б побачити його пиху не на території його союзної держави Білорусі, а поміж вільними людьми на землі справді незалежної європейської країни, в котрій кривава раша осиротила сотні громадян…»
Цю ідею я доповнював новими і новими аргументами, про що ви можете переконатися тут і тут.
За деякими даними, і нинішня (1 червня 2016 р.) поїздка до Мінська на засідання контактної групи від України народного депутата України Надії Савченко не відбулася, як пересторога до того, що невідомо, як білоруси, руками яких творять чорні справи навіжені московіти, поведуться при появі її на кордоні. Не поїхала, аби чогось не сталося…
Усі ці приклади відвертої наруги, знущань з українських посадових осіб, народних депутатів України, які, до речі, всяко ігнорує зовнішньополітичне відомство України з дрібненьким, либонь, ні нап що продуктивне не здатним міністриком на чолі, ще і ще раз підтверджує мою ідею про те, що Мінськ Лукашенка, це насправді та ж сама московська ФСБ-Луб’янка, геть забита особовими справами буквально чи не на кожного вільного і свободолюбного українця і з ним нам, українцям, не треба мати ніяких стосунків, як і з самим Кремлем. Кожен з наведених прикладів знущань над нашими народними обранцями на кордоні, як і те, що рішенням глави держави Білоруссю запроваджено безоплатний пропуск по «зеленій хвилі» автобанами вантажів (сподіваюся, відомо яких!) для так званих ДНР та ЛНР, є приводом відмовитись від Мінська, як від діалогового майданчика. Все це не що інше, як відверта демонстрація явно недружніх відносин до українського народу, беззаперечний аргумент до того, що Білорусь аж ніяк не нейтральна територія для України. Ось чому продовжувати перемовини, якщо це потрібно робити взагалі з терористами і убивцями уже десяти тисяч українців на нашому Донбасі, потрібно коли не в Амстердамі, то хоча б, приміром, у Варшаві. І думаю, що за це мають активно виступати, як мінімум, народні депутати України Ірина Геращенко, Ігор Гузь, Надія Савченко.
