Ядавно і, мабуть, справедливо, як довело саме життя, пишу про дивну рольхимерної парочки наших європейських опікунів, які цілеспрямовано, як менівидається, і зосереджено грають на руку кремлівському коротону. Погортайтелишень попередні публікації з мого блогупід промовистими заголовками: «Не вірю ні фрауМеркель, ні мсьє Олланду…» , « Долю України вКремлі вирішували німкеня, француз і руський ». Це до того, що 2 жовтня ц.р.у Парижі має відбутися чергова зустріч лідерів держав у так званому «нормандському»форматі – Меркель, Олланд, Путін, Порошенко.
Ужевідомо, що там знову Україну будуть ламати через коліно, вимагати виборів на окупованихмосковітами територіях розгромленого Донбасу. А фактично федералізації України,створення нового придністров’я всередині нашої держави.
Давайте насампередуточнимо, що таке вибори? Це насамперед легітимізація влади. Сполоханий війною,яку у ці краї приніс дикунський «руській мір» зі своїми лозунгами створення нанаших теренах якоїсь там ординської Новоросії, люд з окупованих територійрозбрівся по світу. Не вберегли від втечі за межі міст і населених пунктівколишніх службовців ні посади, ні депутатські значки. Що вони значать, колирозбиті, пограбовані домівки, по обійстях і квартирах шастають озброєнімародери, попід вікнами, де вони вціліли, лунають постріли. Бодай якосьвгамувати це дике поле – взяти його під контроль влади. Нової, підкреслю, влади.
Усе начебтоправильно. Але якої? – запитаю. - Чиєї?
Не так давно новийпредставник ОБСЄ на тристоронньомураунді чергових переговорів у Мінську з проблем урегулювання конфлікту наукраїнському Донбасі пан П’єр Морель виклав план проведення виборів наокупованих територіях. Усе б нічого, якби не одна дивна обставина. Європеєць усвоєму прожекті геть забув одну вельми важливу деталь, а саме те, щоукраїнський кордон з Росією має бути наглухо закритим по лінії всій розмежуванняз РФ за станом на 1 січня 2014 року. Що з нашого Донбасу мають бути виведенівсі московітські військові підрозділи, що на окупованій території требавідновити українську владу. І лише тоді можна говорити про вибори. При цьомувирішивши питання про участь в голосуванніі тих мільйонів людей-українців, які покинули рідний край, охоплений рашівською агресією.
Себто, має,напевне ж, бути розроблений своєрідний план-екшен, який передбачає чіткупоступовість дій: повне і безповоротне припинення вогню, консервація зброї, виведення російськихвійськ за межі України, закриття кордону, підняття українських прапорів наднаселеними пунктами, введення влади українських військово-цивільних адміністрацій,формування сприсків виборців, виборчих комісій. При чому, тимчасово переміщеніособи, які зберегли свою донбаську прописку мають право голосувати за місцемсвого нового проживання. Отже, потрібно створювати виборчі комісії за місцямикомпактного мешкання цих громадян. Як вирішити практично цю нагальну проблему?Потрібен, мабуть, спеціальний закон, який треба ще розробити і прийнятиВерховною Радою…
Не дивно, щонавіть Петро Порошенко, який усі, навіть дикунські поради з Європи і США звик чітко брати підкозирок для виконання, цього разу засумнівався в раціональності «плану Мореля».Заявив, що це, мовляв, приватна думка пана П’єра…
Еге ж коли бтак. Захід завжди перевіряючи враження від своєї якоїсь там нової карколомної пропозиції закидаєспершу пробні камінчики в український політичний город. Пригадаймо бодай, як спершу те, що в Конституцію України про окремий статус Донбасу має бути внесене окреме положення ніби мимохіть сказав Генеральний секретар НАТО, який відвідав Київ. За тим про це заїкнувся і навіть потім вибачився за подібну новелу через свою прес-службу з Брюселя один з комісарів ЄС. І тільки потім про це офіційно, цілком серйозно заявили все ті ж Ангела Меркель та Франсуа Олланд. Як вимогу "опікунів" України.
Власне, таким пробним шаром виявився і прожект П. Мореля. Тепер же сталовідомо, що 2 жовтня у Парижі, главу української держави будуть розпинати двоє європейцівпід орудую Адольфа Путіна, вимагаючи погодитись на сон рябої кобили від Мореля:проводити вибори на окупованому Донбасі без виведення з розчавленої московітамитериторії, повздовж і упоперек «зораної» російськими «Градами», військ окупантів, без попереднього закриттяукраїнського кордону на межі територіальної цілісності України. Одне слово, змушуватимутьпровести «свято народовладдя» під стволами автоматів бойовиків, мародерів,убивць і ґвалтівників. Більше того, виявилося, що П’єру Морелю його демократична «фата моргана» зовсім непривиділася, а є складовою так званогог "плану нормалізації ситуації в Донбасі", розробленого обопільно…помічником Держсекретаря США Вікторією Нуланд та заступником міністра закордоннихсправ Росії Георгієм Красіним. (Дожилися до такої плідної співпраці!) Самевони удвох є творцями ідеї «паспортизувати»окупований Донбас у нинішньому стаусі-кво – з бандитами на чолі, фактично нагородивши їх ще йпредставницькими мандатами під час місцевих виборів на окупованих територіях.Надалі, відповідно до їхньої ідеї, все це лайно необхідно передати в підпорядкування Україні, зажадавши від її парламенту, аби вінрозробив і прийняв спеціальний закон про окремі території Донецької таЛуганської областей. Іншими словами, створивши детальний прейскурант годівлібандитів коштами й ресурсами з Києва для функціонування їхньої влади в регіоні...
Напевне, щобільшої дурні придумати не можна було. Бо це не просто федералізація України,навіть не створення ще одного Придністров’япід черевом України, а точкова хірургічна імплементація гангрени в здорове тіло нашої держави.Адже, приміром, анклави Осетії, Абхазії, Придністров’я, раніше створені Росієювздовж своїх кордонів, принаймні, бодай самостійно фінансуються. Тут, та ще й здопомогою Заходу, створюється новий гібрид болячки, керованої з Кремля, якразна кошти українського народу. Єзуїтський план. Гіршого придумати, мабуть, неможна було.
Запитується, защо ж півтора роки точилася кривава війна, навіщо нашій державі потрібно було покластив гроби голови тисячі своїх найкращих людей, що, власне, дали санкції США іЄвропи проти Росії, коли врешті-решт всі вони, і вороги, і «захисники» наші, прийшлидо обопільного результату, який давно запрограмував В. Путін: частину територіїУкраїни відрізано, пошматовано, на ній вводиться режим бандитів і головорізів,яких маємо ще й годувати і плекати, відтак Україна федералізується терористичниманклавом?
Хто ж посприяв втіленню в життя цього пекельного, драконівського для України плану Ху?
Насамперед,фрау Меркель і її партнер по управлінню об’єднаною Європою мсьє Олланд. Ви ж,сподіваюся, не забули, як німецький канцлер, кинувши всі домашні справи, якосьбуло, негайно вилетіла до Вашингтона, аби переконати президента США в тому, щобні в якому випадку не надавати летальної оборонної зброї Україні. Це з їхніх кабінетів вилетів «мудрий» замисел про внесення в Конституцію Українизрадницької ідеї про особливий статус окупованих територій Донецької таЛуганської областей, що, зрозуміло, пересварило українців. Хто за цим усімстоїть? Звичайно ж, Путін.
Стало відомо, щосаме німецький лідер знову переконала Барака Обаму в тому, що йому конченеобхідно зустрітися з В. Путіним під час його перебування на ювілейній сесіїГенеральної асамблеї ООН в ці вересневі дні, від чого адміністрація президента США всяковідбивалася раніше. Ви думаєте, що Меркель сама це придумала, коли всіхначальників у Кремлі буквально обсіла сверблячка, як влаштувати зустріч АдольфаПутлєра з лідером США? Коли всі можливі шляхи впливу були вичерпані, операцію, як мені видається, доручили агенту "А". У мене, принаймні, складається чітке і переконливе враження,що підполковник КГБ, резидент російської розвідки в НДР і по нині має виразнийі конкретний вплив на колишнього комсомольського активіста з колись комунізованоїНімеччини. Дарма, що у неї за плечима десять років роботи в якості канцлера ФРН.Кому ж не відомо, що ідейні побратими, це більше, ніж родичі. Крім того, в Росії є великий досвід співпраці з колишніми німецькими канцлерами на газовому фронті, Герхард Шродер, приміром, який на високому державному посту в Німеччині знаходився з 1998 по 20005 рік, за російські гроші нині так вправно догоджає В. Путіну, не менше, ніж двірник чи садовник...
Отож 2-ежовтня може стати поворотним моментом у житті України. Останні події, думаю неодного мене, переконали в тому, що П. Порошенко, на превеликий жаль, зовсім не боєць і надипломатичному фронті також. Правди ніде діти. Тому надіятись на його якісьтам успіхи в протистоянні трьох проти одного в ході зустрічі так званої «нормандськоїчетвірки» - більш ніж даремна затія. Надійним заслоном проти повної здачіУкраїни на милість ворога під патронатом США і Європи може стати лишеукраїнський парламент, який, либонь, знову примчить «вламувати», виловлюючи нардепівпоодинці, лицата баришня з Вашингтона - пані Нуланд. Дуже важливо, щоб в ньому цього разу виявилосящонайменше гань гопко…