Чи бути спеціалізованому суду з інтелектуальної власності в Україні?

В рамках концепції реформування системи інтелектуальної власності України та ст. 31 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (далі - Закон) створено Вищий суд з питань інтелектуальної власності. На даний час, професійне середовище веде активну дискусію про функції, задачі які буде вирішувати такий суд, його повноваження та місце в судовій системі нашої держави.

Концептуально професійне середовище припускає, що суд працюватиме як суд першої інстанції з розгляду окремих категорій справ, або на рівні окружного суду який має щонайменше чотири палати.

На наш погляд, більш вважається допустимим перша позиція професійного середовища, але з наявністю двох палат. Так, якщо ми звернемо увагу на досвід та положення спеціалізованих судів з питань інтелектуальної власності, наприклад, у судовій системі Великобританії, то ми побачемо наявність двох спеціалізованих судів з питань інтелектуальної власності - Patents Court та Intellectual property enterprise court (IPEC) ці обидва суди підпорядковані Канцелярському відділенню цивільного відділення (Chancery devision) Верховного суду Великобританії. Їх різниця полягає в тому, що Patents Court розглядає справи стосовно адміністративних рішень органу виконавчої влади у сфері промислової власності, а також господарські спори пов’язані з порушення прав на зареєстровані винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин але у випадках коли сума позову складає менш ніж 500.000 фунтів стерлингів.

Intellectual property enterprise court (IPEC) розглядає всі справи в сфері інтелектуальної власності пов’язані із порушенням прав правовласника та відшодуванням йому збитків у зв’язку з таким порушенням прав. Сума позову повинна бути більшою ніж 500.000 фунтів стерлингів.

Справи слухаються одним з 10 суддів Верховного суду які мають відповідну кваліфікацію і є заступниками судді Верховного суду.

Крім того, судді обох судів у Великобританії повинні мати дві освіти юридичну та вузкоспеціалізовану технічну, що дає їм можливість скоріше розуміти предмет спору який, як за правило, бере початок з опису патенту та виносити максимально кваліфіковане рішення.

Що стосується кримінальних проваджень предметом яких є об’єкти інтелектуальної власності, то такі справи розглядаютья в загальному кримінальному суді Великобританії – Crown court який підпорядкований кримінальному відділенню Верховного суду Великобританії.

Тепер повернемось до України і розглянимо як вище зазначений досвід можливо застосувати в нашій країні.

Перш за все це кваліфікація суддів вищого спеціалізованого суду з питань інтелектуальної власності. Зараз, в ч. 1 ст. 33 Закона України “Про судоустрій і статус судді” визначено вимоги щодо суддів вищого спеціалізованого суду з питань інтелектуальної власності. Так, у вимогах зазначено про необхідність наявності стажу: судді 3 роки, патентного повірного 5 років, адвокатьского, с представництвом інтересів саме по справах з інтелектуальної власності щонайменш 5 років. Але, на сам перед судді вищого суду з питань інтелектуальної власності потрібно мати другу технічну освіту і проводити конкурс суддів саме із знаннями та дипломами із різних технічних галузей.

Відсутність відповідних технічних знань не дає можливості в повноцінному розгляді справи з порушення та відповідності прав на об’єкти промислової власності. Звісно, на масу питань щодо змісту патентнів може дати відповідь кваліфікований судовий експерт з питань інтелектуальної власності. Але, дуже важливо кваліфіковано ставити запитання експертизі. Також, наявність у судді технічної спеціальної освіти дає можливість швидше розглядати справу та вдаватися у саму суть ситуації. Це найголовніше на що ненобхідно звернути увагу під час обговорення функції та взагалі майбутньої роботи вищого спеціалізованого суду з питань інтелектуальної власності в Україні.

Звертаючи увагу на зазначений досвід роботи спеціалізованих судів у Великобританії, вважаємо, що вищій суд з питань інтелектуальної власності України повинен мати як найменш дві палати і розглядати справи в першій палаті: стосовно адміністративних рішень органу виконавчої влади у сфері промислової власності, а в другій: всі справи пов’зані з порушенням прав правовласника та відшкодуванням збитків у зв’зку з таким порушенням.

Крім того, спори з питань інелектуальної власності де сумма збитків не досить значна можуть вирішувати і районні (окружні) суди з цивільних справ.

Не можу не звернути увагу на окремий позавідомчий орган - Copyright tribunal функцією якого є розв’язання суперечок що виникают з недодерження ліцензіїних умов, виплати авторської винагороди між власниками авторських прав або їх представниками – організаціями колективного управління правами і особами, які використовують захищений авторським правом матеріал в своєму бізнесі.

Copyright tribunal, який не входіть до судових систем розвинених країн таких, як Австралія, Нова Зеландія, Великобританія, а реалізує свої повноваження запідтримки Департаменту у справах бізнесу, енергетики і промислової стратегії. (Department for Business, Energy & Industrial Strategy).

Наприклад, у Великобританії Copyright tribunal є незалежним судом, створеним відповідно до Закону про авторське право, дизайні і патенти (CDPA); 1988. Секретар Трибуналу є співробітником офісу з інтелектуальної власності, що базується в Лондоні. Трибунал складається з голови і 2 заступників голови, які призначаються лордом-канцлером. І 8 присяжних які призначаються Державним секретарем у справах бізнесу, інновацій та професійної підготовки (State for Business, Innovation and Skills). Юрисдикція Трибуналу охоплює всю Великобританію.

Також, у переважній більшость іноземних держав активно застосовується інститут досудового врегулювання спорів – медіація. Це визнаний світом механізм досудового вирішення спорів, коли обидві сторони за допомогою посередника - медіатора - намагаються дійти згоди. Основна відмінність від судового процесу полягає в тому, що медіація є абсолютно добровільною, і запорукою її успіху є саме зацікавленість сторін у пошуку рішення.

Саме із досвіду зарубіжних країн вбачається застосування медіації саме для розв’язування конфліктів в сфері інтелектуальної власності між суб’єктами господарювання який є досить ефективним (наприклад, при незаконному використані об’єктів права інтелектуальної власності в корпоративних та трудових відносинах, коли права інтелектуальної власності реєструються на топ-менеджерів компанії). У нашій крайні потрібно активно стимулювати розвиток інституту медіації в досудовому вирішені спорів в спорах пов’язаних з порушенням прав на об’єкти інтелектуальної власності. Звернення до вищого спеціалізованого суду з питань інтелектуальної власності повинно бути вже наступним кроком, обумовлиним крайною необхідністю. Як показує світова практика, більшість справ після застосування процедури медіації розв’язують конфликт відповідним діалогом і вже не доходять до судового розгляду. Це зменшує завантаженість суддів.