Раз вже пішов такий движ навколо ЗНО, заявлю свою позицію. Певна частина мого «Я» (назвемо її умовно «відповідальною за майбутнє і зміни») дуже хоче, щоби ЗНО в його теперішньому вигляді було скасовано. Втім інша частина мого «Я» (відповідальна за безпеку) підказую: а) цього точно не варто робити поспіхом, під шумок епідеміологічних загроз; б) 2020 – дуже несприятливий рік для таких ініціатив з огляду різку втрату легітимності теперішнього уряду і, поступово, президента країни; в) я не готовий прийняти ініціативу про скасування ЗНО від тих, хто каже: «давайте вернемо чудову систему освіти, яка була «раніше», до усіх цих реформ» . Я очікую, що з ініціативою ТРАНСФОРМАЦІЇ системи ЗНО виступлять ті, хто розробляв і впроваджує концепцію НУШ. Або як мінімум розуміє цю модель і не торпедує її. Підкреслюю йдеться про перегляд, переосмислення, перевинайдення ЗНО, а не його скасування. Скасування – це шлях навіть не у минуле, а в глухий кут. Трансформація (що спирається на кращі сторони системи) – шлях у майбутнє.

Я довіряю теперішній команді Українського центру оцінювання якості освіти, впевнений у їхньому професіоналізмі і вірю, що вони спрямують його саме на те, щоби зробити випускні випробування дуже продуктивною подією в житті молодих людей

Щодо трансформації системи ЗНО пишу з 2017 р. і більшість моїх виступів у форматі EdCamp присвячені саме цьому. Адже теперішній підхід до формування завдань не лише вимагає утримувати в голові купу фактів і цифр, які потім практично не будуть застосовувати, але ще й передбачає болісне (для самооцінки і для подальшого етапу освіти) покарання за помилки. Частина з яких цілком може бути випадковою. Разом з тим система тестування у свої архітектурі практично невідворотно містить ймовірність сліпого вгадування. Крім того вся система такого зовнішнього контролю знань побудована на презумпції винуватості. А це не кращий шлях робити сферу освіти кращою – доброчесною і націленою на високі результати. А її учасників – готовими до викликів майбутнього, в якому багато невизначеності.

Чи можливі інакші варіанти. Результати вивчення досвіду інших країн, розуміння психологічних механізмів та моделювання ситуацій можу впевнено сказати «так». Система підсумкового оцінювання може бути інакше. Я бачу до десятка інакших варіантів. Один з базових варіантів – відстеження сукупних результатів навчання. Далі може бути кілька розгалуження сценаріїв. Наприклад – пропорційний, коли накопичені результати щонайменше дають певну кількість балів учневі і дозволяють зменшити вплив випадковості. Не виключаю, що потрібно ввести диференціацію системи оцінювання залежності від того який вектор обирає випускник/випускниця старшої школи (академічний, підприємницький, націлений на державну службу чи громадську активність тощо). Звісно, це напрямок може і має змінюватися. Але тоді потрібно буде  доскладати різницю. Найкраще це рбити у вигялді не стільки випуксного/вступного скільки кваліфікаційного іспиту.

Ну і найголовніше – що робити з корупцією у ЗВО? Адже судячи з дискурсу це і викликає найбільше застережень проти не те, що «скасування», але й змін в системі ЗНО. От тут потрібно діяти вже тепер і саме для цього ми в УІМ підготували концепцію «Український університет нового покоління», що передбачає формування життєздатних інституцій вищої освіти, інтегрованих до світового простору вищої освіти замість теперішніх ЗВО, які є уламком світу, який пішов на звалище історії.

Відключити