До найпрогресивніших положень нового Закону «Про освіту» можна віднестиправо здобувачів освіти на індивідуальну освітню траєкторію та право педагогівна педагогічну свободу. Перше реалізується, зокрема, через вільний вибір видів,форм і темпу здобуття освіти, закладів освіти і запропонованих ними освітніхпрограм, навчальних дисциплін та рівня їх складності, методів і засобівнавчання. Друге - дає право педагогічнимпрацівникам обирати де і у кого проходити підвищення кваліфікації, а також – право на розробкуавторських навчальних програм або освітніх методик.
Синхронна реалізації цих норм може запустити трансформаційний сценарійрозвитку системи освіти (про який писалося у Прогнозі «2018: виклики таможливості»). Разом з тим і блокування таких можливостей може відбутися навітьне навмисно. Просто через те, що вони відсутні в системі уявлень і непідкріплені відповідними звичками. І зцим якраз найскладніше. Адже вони не формуються лише за на явності інструкції.
Імплементація Закону України «Про освіту» передбачає розробку і погодження близько 100 нормативно-правових актів включаючи типові програми, критерії оцінювання результатів навчання тощо. А це - тисячі фахівців і зацікавлених сторін, чиї цінності, досвід, прагматичні інтереси можуть суттєво відрізнятися. Як узгодити між собою цю багатовекторність? Як на мене тут можна застосувати досить простий критерій: не нашкодь поколінню, яка навчається. Тобто не нашкодь майбутньому – суспільства до якого належиш, а значить – своєму майбутньому. Що це означає на практиці? Кожне рішення, документ, нова норма мають розширювати діапазон шансів і можливостей, доступних учасникам освітнього процесу.
Для вирощування нових моделей мислення і поведінки потрібне середовище ізінтенсивними зворотнім зв’язком. Своєрідними інкубатором для нової педагогічноїкультури став рух EdCamp Ukraine – частина світового руху, що зародився 2007року у Філадельфії. Саме українська спільнота найпотужніша в Європі і третя зачисельністю у світі. За цей рік з лютого по червень має в країні має відбутися майже 40 подій у форматі miniEdCamp. Тему Індивідуальна освітня траєкторія: простіросвітніх можливостей обрали лише у Рокосово на Закарпатті. Координаторці ГаланіТодавчич та її колегам вдалося зібрати дуже потужну команду спікерів і досить вмотивовануаудиторію. Що ж вдалося з’ясувати за один день з півтора сотнями учасників?
Увесь попередній досвід і стереотипи поведінки базується на тому, що освіта –це те, що відбувається у закладах і по вертикалі контролюється органами влади. Уцій моделі – школа є режимним об’єктом, де місце учня чітко зафіксовано у часіі просторі аж до парти, за якою він має сидіти. Прогрес навчання обумовленийпросування через жорстку канву, заданою програмою. Контрольні зрізивідбуваються кожного дня. Відхилення з боку педагога або відставання з боку учнякараються – низькими оцінками або дисциплінарними стягненнями. Відповідно іодні, й інші на підсвідомому рівнізасвоюють, що мало що залежить і потрібно лише швидше пройти визначеним коридоромне намагаючись нічого змінити.
Найпоширеніше очікуванням молодих людей, які проходять крізь такусистему полягає у тому, що їх і далі хтось буде їх вести, вказуючи що і колиробити. Але у бізнесі і суспільному просторі все менше ніш для працівників змінімальним рівнем зацікавлення та інціативи. Найбільше цінуються ті, хто готовібратися за складні проблеми, пропонувати власні рішення і нести за нихвідповідальність, самостійно плануючи щоденні кроки.
Для того, щоби школа стала тим простором, де молоді люди готуються досамостійного життя – а саме у цьому суть концепції НУШ – не достатньо змінитиметодики викладання чи програми. Їх потрібно змінювати від розуміння того чим єосвіта в сучасному світі. Події формату EdCamp передусім є терапією, щоповертають волю до ініціативи і створюють середовище взаємозаохочення. Чимбільше педагогів пройде через цей рух, тим легше їм буде довести колегам,адміністрації та батькам своє право на експеримент та інновації.
І починається це з того, що кожен і кожна мають обрати для себе прийнятні інструменти для роботи допомагають експертні панелі. А оскільки на однійпаралелі від 10 і більше експертів, то туттеж учасники і учасниці опиняються перед дилемою. Для цього є такий формат як SpeedGeeking,де кожен з експертів формує навколо себе власну аудиторію.
Особисто я на EdCamp в Рокосово приїхав з презентацією моделііндивідуального освітнього профайлу (EdID). На мою думку, перехід з лінійного бальногооцінювання на формування і захист профайл дозволить повернути у школу мотиваціюдо навчання, адже з портфоліо виконаних проектів у учнів з’являється відчуття, що вони навчаються передусім для себе. З портфоліо у них набагатобільше шансів переконати потенційного роботодавця, здобути грант, знайтипартнерів чи сформувати команду, потрапити на солідні міжнародні конкурси,вступити до університетів світового класу. А головне – вони чітко розуміють чогонавчилися і як застосовувати набутий досвід і знання, яких помилок неповторювати, і над чим попрацювати. Значну частину роботи з групою присвятивмеханізму формування і підтримки допитливості, креативності, цілепокладання.
Побудова траєкторій через формулювання персональних цілей – на цьомузосередила увагу Ольга Казакова,методист і викладачка приватної школи “School Horse Club SP”. Як досвідченийтьютор вона продемонтсрувала як пройти через каскад запитань, щоби обрані цілі були справдівнутрішньо бажаними. Використання цифрових платформ для навчання та доступу доконтенту – це абсолютний козир команди EdEra, яку представили Ілля Філіпов таОлександр Папіш. Але перш ніж переходити від ідей до цифри вони проходять кількаретельних кіл спостережень і живого спілкування.
Оксана Клепуц, директорка школи с. Козьова на Львівщині продемонструвалаяк через технологію змішаного уроку досягнути більшої залученості учнів істворити ситуацію взаємонавчання, а вчителю дати більше гнучкості і містя длякреативу та індивідуальних підходів.
Одна з проблем педагогів, які працюють у загальноосвітніх школах утому, що вони "родом" із дуже уніфікованого середовищі. Повернутися до власної персональноїунікальності (а без цього не зможуть розкрити особистість учнів). Напсихологічному супроводі вчителів зосередилися психолог Марина Лемак.
Отже, в Рокосовому завдяки, організаторам, спікерам, проактивнимпедагогам зроблено дуже істотний крок до розуміння того чим є і чим може стати індивідуальнаосвітня траєкторія; як почати її формувати вже тепер, не чекаючи розпорядчихактів від МОН. І що є оцінним цей колективний досвід дає добру основу длянапрацювання практичних пропозицій, які можуть істотно збагатитинормативно-праву базу і розширити діапазон можливостей, що нею передбачений.
З втілення індивідуальних освітніх траєкторій може відбутися запуск трансформаційного сценарію в освіті . Однак саме цю можливість найлегше заблокувати бюрократичними перепонами, що досі, на жаль, і відбувалося.
Сподіваюсяситуація із учасницьким «декодуванням» поняття «індивідуальна освітня траєкторія» на EdCamp Rocosove, нарештістворить позитивний прецедент сталих змін.