Якість вищоїосвіти в Україні, критерії вибору ВНЗ - доволі гарячі теми як у медійному, так іпрактичному рівні. Аналітичні центри як покликані задавати тон у формуванніпорядку денного і допомагати усім зацікавленим сторонам з навігацією. Рейтинги загалом справа невдячна, але для вибудовування системи координат -досить суттєва річ. Але для цього потрібна точна метрика інакше ризикуємо опинитися зовсім не там, де нам хочеться бути.
В цьому контексті у мене є кілька критичних міркувань до рейтингу ВНЗ, оприлюдненоно texty.org.ua. Ініціаторирейтингу виходять з того, що найрозумніші обирають найкращі ВНЗ. Справдікореляція є: на першому місці Український католицький університет, далі розташувалисяКНУ ім. Шевченка і Могилянка. У десятку також увійшли Київська та Львівськаполітехнік. От тільки свій вибір абітурієнти роблять на основі достатньо різнихмотивів: престижність, розташування, традиція, зрештою – з одного боку іорієнтація викладачів, спеціальності, академічну культуру - в іншому. Інакшекажучи це вибір між середовищем, де краще отримувати нові знання і досвід істінами, в яких надійніше пересидіти і отримати престижну корочку. Розумію, щоце надто категоричне узагальнення. По-перше – на сьогодні мотивація непіддається вимірюванню. По-друге - в університети з консервативною культуроюпотрапляють молоді люди орієнтовані на природничі науки, тому що саме в цихстінах зосереджені відповідні школи. Але у такому випадку потрібно робитирозріз за спеціальностями і дивитися а на які з них полаються і вступають знайвищим балом ЗНО.
Дуже добре,що цього року додали такий показник як кількість публікацій у Scopus (у перерахункуна тисячу вступників), а також – індекс цитування. Але тут варто робитипоправку на те, що одна справа – доступ до цінної інформації – інша методики,що дозволяють її сповна засвоїти. Звернемося до результати дослідження,представлені у World Social ScienceReport (WSSR)191. Це вісімсот мета-аналізів, що охоплюють 50 тис. досліджень, вяких впродовж 2009 – 2012 років взяло участь 80 млн. учнів і студентів.Результати підтвердили і уточнили вже відомі факти: рівень розуміння матеріалузначно знижується, якщо застосовувати пасивні педагогічні методи як-от читаннята слухання лекцій, натомість ефект від навчання максимізується там, деучасники процесу працюють над спільними цілями, наприклад у дискусії чигрупових проектах або комбінованому навчанні. Скажімо, при пасивномупрослуховуванні лекцій в аудиторії середній показник засвоєння матеріалу склав5% від , практичні заняття збільшили показник засвоюваності до 75%, але формату якому учні та студенти навчали одне-одного дало 90 % засвоєння знань інавичок. Отже, коопероване навчання та взаємне наставництво (peer-tutoring)дають позитивний ефект на результати навчання. Отже варто було би додати такийпоказник як наявність практик учасницького навчання та залучення студентів додослідницької роботи.
Дієвістьнавчання в університеті вимірюється у тому числі тим як швидко випускникзнаходить собі роботу за фахом або започатковує свою справу з обраноїспеціальності. Особливо - якщо йдеться про кампанії, які є лідерами певнихіндустрій і випускник завдяки своїй кваліфікації отримує у них конкурентнуплатню і можливість самореалізації. Отже зв’язок з лідерами індустрії, кількістьукладених з компаніями контрактів (у тому числі – щодо підготовки фахівців)може бути ще однією з метрик у рейтингу університетів.
Ну а щодо ЗНО– це переважно заслуга школи або батьків із репетиторами. І це про купу фактів.Які потрібно просто тримати в голові не розуміючи як їх застосувати, а часом –і не задаючись запитанням чи можна їх застосувати взагалі. Альтернативною мігби бути формування і захист (по закінченню школи) індивідуального освітньогопрофайлу – освітнього ID,в який «вмонтовано» портфоліо випускника школи з поставленими цілями,виконаними проектами, зворотнім зв’язком від менторів і спеціалістів,інформацією про волонтерство та громадську активність. Тоді логічним кроком дляуніверситетів буде – добирати студентів за визначеними критеріями освітньогопрофайлу. Але для цього потрібно, щоби у ВНЗ були чітко виписані їх місія,стратегія і цілі: соціальні та фахові. Алеце вже інша історія.